Теорія ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу як економічної категорії

Теорія ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу як економічної категорії Виробництво аграрним сектором сировини для харчової та переробної промисловості є неможливим без задіяння природного середовища як матеріальної основи всякого процесу виробництва. Ефективне виробництво продовольчої сировини та продуктів харчування сприятиме гармонізації відповідності рівня життя населення з одного боку та темпів розширеного відтворення з наступним збереженням природногосередовища з іншого. Забезпечення потреб населення продуктами харчування належить до першої сфери глобальних проблем людства, як свідчать матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з проблем довкілля, яка проводилась у Бразилії, Ріо-де-Жанейро, 1992 р. [357, 359]. У відповідності з вищевказаним у дослідженнях економічних, екологічних та соціальних аспектів продовольчого комплексу пріоритетним є системний підхід. Крім того, ряд авторів [326, С. 5] вказують, що потребу життєдіяльності людини для різних регіонів доцільно узагальнити таким чином: продукти, що споживаються дома; продукти, що споживаються у громадських установах харчування; алкогольні та тютюнові вироби; електрика та паливо; транспорт; житло та медичне обслуговування; меблі та обладнання для дому, книги, іграшки, канцтовари; телеграф, телефон; освіта, наука, релігія. Вітчизняне виробництво продовольчої сировини та продуктів харчування має задовольняти не лише власні потреби, а також формувати потужний продовольчий експортний пбтенціал, що має сприяти підвищенню ефективності відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу. В Україні сконцентровано 0,9 відсотки світових сільськогосподарських угідь, у тому числі біля 2,5 відсотків орних земель. Характерним є те, що переважну частку земельного фонду держави складають чорноземні грунти різних видів та темно-сірі лісові грунти. Частина ресурсів довкілля виступає засобами виробництва у відтворювальному процесі, а інші - як виробничі ресурси, що в поєднанні становить продуктивні сили, аграрний ресурсний потенціал. Певний вплив виробничих систем продовольчого комплексу на землю, надра, ліси, воду, повітря до певної межі компенсується власне природними системами шляхом розширеного відтворення рівноваги еколого-економічних систем. При порушенні даної межі може розпочатись звужене відтворення ресурсів довкілля, що має місце у ряді випадків сьогодні [157, С. 30 - 51]. Енергетична цінність щоденного раціону людини в цілому у світі зростає, але приріст її ще значно відстає від темпів приросту населення. Амплітуда споживання білка та жирів між високо та середньо розвинутими державами вища у порівнянні між середньо- та низько розвинутими. Так, щоденне споживання продуктів харчування у енергетичному виразі за 1997 рік [49, С. 90-95] складало у у високорозвинутих країнах 3371 кКал, середньо розвинутих — 2743 кКал, економічно відсталих — 2166 кКал. Відповідно, ситуація виглядає по білк, жиру і інших складників продуктів харчування. Спостерігається чітка диференціація у споживанні продуктів харчування між високо- , середньорозвинутими тп країнами, які розвиваються. Я хотів би відмітити, що ця тенденція є вкрай небезпечною і носить системний характер. Така тенденція сформована на Міжнародній конференції з проблем довкілля у столиці Бразилії Ріо-де-Жанейро в 1992 [360, 361.] і відносить до першої і другої групи глобальних проблем людства. До першої групи відносяться всі проблеми, які мають матеріальне походження, а до другої - ті, які пов’язані з проблема взаємовідносин розвинутих країн і тих, які розвиваються. Так, середньодушове споживання білків практично у 2 рази нижче в економічно відсталих державах, жирів – більш як у 3 рази, калорійність нижче – у 1,5 рази. Вищевказане обумовлює наявність вагомих протиріччь між різними за рівнем розвитку країнами і сприяє економічній нестабільності, особливо в умовах вступу євро економічної інтеграції національної економіки. Значення ресурсів виробничих, економічних, фінансових, природних, які використовуються для забезпечення виробництва матеріальних, культурних та духовних потреб життєдіяльності людини важко переоцінити. І потреби життєдіяльності у даному контексті розглядаються як блага для людини. Природні фактори можуть безпосередньо брати участь у суспільному матеріальному виробництві, в тому числі і невиробничій діяльності або на даному рівні розвитку матеріальних продуктивних сил деякі з них можуть лише впливати на процес виробництва, не беручи безпосередньої участі в ньому. Ресурсні взаємозв’язки у процесі виробництва продовольства передбачають використання у господарській діяльності певних видів природних ресурсів: сільськогосподарське використання землі, заготівля продовольчої сировини та продуктів харчування у лісі. Ресурсоспоживання враховує видобуток ресурсів та їх раціональне використання, що потребує системного аналізу забезпеченості аграрного сектору у природних ресурсах. До складу національного природно-ресурсного потенціалу входять повністю та частково такі види ресурсів довкілля як земельні, водні, мінерально-сировинні, лісові, фауністичні, рекреаційні, природно-кліматичні. Людина як фізична істота та соціальний феномен має двояку природу, тому її можна віднести до природних ресурсів, як первинного походження (природна складова), так і до ресурсів вторинного і третинного походження.