Сучасні підходи до оцінки ефективності інвестицій

Сучасні підходи до оцінки ефективності інвестицій В умовах директивної економіки якість методичного забезпечення управління інвестиційними процесами була низькою і не в повній мірі відповідала вимогам, які притаманні ринковій економіці. Методи за допомогою яких визначали ефективність капітальних вкладень регламентувалися певними методиками, які затверджувалися науковими закладами та відомствами. Надалі виникли методики, що використовували вартісні параметри і співвідношення: собівартість, капітальні вкладення, окупність, рентабельність та ін. Проте ці показники можуть ефективно спрацювати лише в ринкових умовах, а реального ринку за роки перехідного періоду не існувало. Тому була присутня певна штучність у розрахунках. Перші методики не передбачали, що ефективність може визначати як напрям вкладення коштів, так і вибір заходів для виконання цього. Напрями у методиках обиралися враховуючи політичну складову і балансовий метод планування. Показник рентабельності повної суми капітальних вкладень вводився факультативно. Основою розрахунків була відома порівняльна оцінка. У подальшому методика зазнавала змін: у методиці 1961 р. підвищувався і закріплювався статус порівняльної оцінки, у методиці 1963 р. показники абсолютної ефективності були відсутні, у методиках 1969 і 1981 років відповідно з’являється показник абсолютної ефективності. Методика 1988 р. базувалась на застосуванні різниці дисконтованих грошових потоків доходів і витрат. В умовах ринкової економіки як для представників науки, так і для практиків стала очевидною умовність багатьох положень. У нових умовах господарювання економічно незалежне підприємство прагне до прибутковості і вільного використання оцінок ефективності. Зазначимо, що для успішного вирішення завдання залучення та реалізації інвестицій потрібні надійні методи визначення економічної ефективності інвестиційних проектів. У зв’язку з цим почали змінюватися підходи до оцінки ефективності інвестування і виникла необхідність у принципово новому підході до такого оцінювання. Це також зумовлено появою різних інвесторів, котрі в процесі інвестування керуються об’єктивним законом вартості і не залежать від адміністративного тиску. Сьогодні у сфері інвестування основним повинно бути питання щодо доцільності спрямування ресурсів у конкретний інвестиційний проект. Оцінюючи його слід вирішити два завдання: - оцінити фінансову ефективність проекту; - оцінити вигоду реалізації проекту або участі в ньому з точки зору суб’єктів інвестиційної діяльності. Такі розрахунки називаються абсолютною ефективністю інвестицій. При наявності кількох альтернативних проектів виникає необхідність їхнього порівняння і вибору кращого з них. Відповідні розрахунки називаються порівняльною ефективністю інвестицій. Економічній науці відомо кілька основних причин розбіжностей між проектними і фактичними показниками ефективності інвестиційних проектів. До першої групи причин належить свідоме завищення ефективності інвестиційних проектів, обумовлене суб’єктивною позицією окремих учених, наукових співробітників і фахівців підприємства. Захиститися від таких прорахунків можливо шляхом створення на підприємствах відповідних систем управління, які дають змогу координувати і контролювати роботу функціональних служб підприємства, або залучення незалежних експертів до перевірки об’єктивності розрахунків, пов’язаних з оцінкою ефективності інвестиційних проектів. Друга група причин обумовлена недостатнім урахуванням чинників ризику й невизначеності, що виникає в процесі використання інвестиційних проектів. Виходячи з викладеного, при перспективному оцінюванні ефективності інвестиційних проектів виникає безліч проблем, уникнути яких або звести їх до мінімуму значною мірою допоможе вибір оптимальних методів оцінювання ефективності інвестицій. Оцінювання ефективності інвестицій залишається однією з найважливіших економічних проблем сучасності. Дослідженню цих питань в сучасній літературі надається значна увага. Вагомий внесок в теорію з питань ефективності інвестицій зробили вітчизняні та закордонні вчені: І. Бланк, А. Гойко, В. Ковальов, А. Пересада, В. Беренс, Л. Гітман, М. Джонк, П. Хавранек. Проте, нині не тільки немає єдності у наукових дослідженнях щодо вибору методів і показників ефективності при оцінці об’єктів реального інвестування, але й склалася ситуація невизначеності і розбіжностей у їхньому застосуванні. Так, наприклад, Бланк І.О. методи оцінки ефективності інвестиційних проектів поділяє на дві групи: традиційні та нові 8. При застосуванні традиційних методів він пропонує розраховувати коефіцієнт ефективності та термін окупності інвестицій, а до нових методів відносить розрахунок чистого приведеного доходу, індексу доходності, періоду окупності, внутрішньої норми доходності. Ковальов В.В. рекомендує використовувати методи, що базуються на облікових оцінках (термін окупності інвестицій, коефіцієнт ефективності інвестицій) і дисконтні методи (чистий приведений ефект, індекс рентабельності інвестицій, внутрішня норма прибутку, дисконтований термін окупності інвестицій) 57. Пересада А.А. оцінку ефективності інвестиційних проектів пропонує проводити з допомогою: розрахунку прибутку, обліку чистої кінцевої вартості капіталу, чистої теперішньої вартості капіталу, граничної ефективності 105. На нашу думку, підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів найбільш обґрунтовані в роботі Я.Д. Крупки 64. Він виділяє два напрями, за якими доцільно проводити оцінку ефективності проектів у процесі включення їх інвестором до інвестиційного портфеля: прості, статичні методи, що не враховують фактора часу; нові, динамічні методи, що ґрунтуються на дисконтуванні майбутніх грошових потоків, приведенні до теперішньої вартості. До першої групи відносять: термін окупності інвестицій, коефіцієнт ефективності, або як його ще називають бухгалтерська рентабельність інвестицій. Використання традиційної методики, не дивлячись на ряд переваг (доступність і вірогідність вихідних даних, простота розрахунків, відсутність потреби у прогнозуванні поточних витрат, цін, прибутку, строку дії проекту, можливість визначення абсолютної ефективності загальної суми інвестицій якого-небудь окремо взятого інвестиційного проекту, можливість оцінки порівняльної ефективності будь-якої кількості альтернативних проектів і вибору з них найбільш ефективного), поступово звужується. Проте традиційна методика оцінювання ефективності інвестицій має ряд недоліків. По-перше, вона не враховує часової складової грошових потоків. У результаті чого порівняння відбувається між неспівставимими величинами – сумою інвестованих коштів у теперішній вартості і очікуваним прибутком у майбутній вартості. На таке порівняння суттєвий вплив може мати інфляція. Лише в методичних рекомендаціях з визначення економічної ефективності заходів щодо прискорення науково-технічного прогресу, затверджених у 1988 році, здійснено спробу ліквідувати цей недолік шляхом розрахунку так званого інтегрального ефекту. По-друге, показником повернення вкладеного капіталу є сума прибутку. Однак на практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку, який складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. В ринкових умовах амортизація разом з чистим прибутком є джерелом формування грошового потоку. До недоліків старої методики можна також віднести складність і певну умовність приведення альтернативних варіантів технічного чи організаційного рішення (проекту) до порівнянного виду, якщо ці варіанти істотно відрізняються обсягами виробництва, якістю та асортиментом продукції, вартістю інвестиційних ресурсів та ін. Професор Бланк І.О. виділяє ще один недолік традиційних методів оцінки ефективності інвестицій. У своїх працях він наголошує на їх однобокості, оскільки більшість з них ґрунтується тільки на двох показниках: прибуткові і сумі інвестицій 8. Аналізуючи переваги і недоліки старої методики, зазначимо, що її доцільно використовувати для оцінки ефективності інвестицій, які носять короткостроковий характер. Ми вважаємо, що всю сукупність статичних методів оцінювання ефективності інвестицій доцільно поділити на дві групи: - методи абсолютної ефективності інвестицій; - методи порівняльної ефективності варіантів капітальних інвестицій. У західній практиці, не так давно, одержали широке розповсюдження методи, що базуються на дисконтуванні грошових потоків. Їхня роль стрімко зростає. Якщо в середині 70-х років минулого століття у високо розвинутих країнах ці методи використовувало тільки 16% промислових підприємств, то на кінець 90-х років їхня частка складала вже 88%. В основі цих методів лежать дві складові: сума вкладених коштів в проект; сума грошових потоків, що включає чистий прибуток і амортизацію за період експлуатації введеного проекту. Методи, що базуються на дисконтуванні грошових потоків є більш довершеними. Принцип кожного методу з цієї групи полягає у прогнозуванні доходів і витрат, які пов’язані з реалізацією проекту, і співставленням отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого на відповідну ставку, з інвестиційними витратами. Складність, пов’язана із застосуванням динамічних методів, полягає в обґрунтованості первинних даних, які потім піддаються обробці з допомогою алгоритмів. При цьому значну складність викликає вибір і обґрунтування коефіцієнта дисконтування, з допомогою якого обробляються часові ряди прогнозованих грошових потоків проекту. Крім цього, одним із суттєвих недоліків нової методики, на нашу думку, є необхідність прогнозування періоду дії проекту. Науково обґрунтованих рекомендацій щодо визначення його тривалості немає. У більшості джерел мова ведеться про необхідність використовувати термін дії проекту для розрахунків, але залишається незрозуміло, як його визначити. Зазначимо, що найбільш поширеними в західноєвропейських країнах і США є наступні методи оцінювання ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні: - метод чистого дисконтованого доходу (прибутку); - метод внутрішньої норми дохідності; - дисконтований період окупності інвестицій; - індекс дохідності (прибутковості); - метод ануїтету. Зазначимо, що різні науковці, у своїх дослідженнях, пропонують багато методів та показників оцінки ефективності інвестицій, по-своєму трактують їхні назви і порядок визначення. На нашу думку, з метою найбільш повного і якісного підбору проектів при формуванні інвестиційного портфеля підприємств, доцільно поєднувати традиційні та нові методи оцінки інвестицій. Оцінюючи економічну ефективність інвестиційних проектів з порівняно невеликими обсягами інвестицій і терміном реалізації доцільно використовувати прості статичні показники абсолютної і порівняльної ефективності, оскільки вони забезпечують простоту розрахунків і вірогідність їх результатів. Оцінюючи економічну ефективність інвестиційних проектів із великими обсягами інвестицій і значною тривалістю реалізації доцільно розраховувати динамічні показники ефективності.