Вдосконалення розробки і реалізації інвестиційної стратегії

Вдосконалення розробки і реалізації інвестиційної стратегії Трансформація економіки України сприяє її демонополізації, розвитку конкуренції, формуванню ринкової інфраструктури, що у свою чергу, висуває вимоги випереджаючого розвитку виробництва товарів споживання і послуг, збільшення асортименту і номенклатури виробів, що випускаються, з метою зниження ризику втрати прибутку. У процесі управління діяльністю підприємств на перший план висувається проблема розширення виробництва, вирішення якої полягає в активізації інвестиційної діяльності, оскільки перехід до випуску конкурентоспроможної продукції неможливий без залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, які направляються в реальне виробництво. Їх надходження залежить від інвестиційного клімату, створюваного законодавчо, а також від підприємств як об'єктів інвестування, що самостійно розробляють програми розвитку виробництва. Таким чином, проблема вибору стратегії управління інвестиційною діяльністю набуває актуальності не тільки для підприємств, але і для зовнішніх інвесторів у силу їх зацікавленості у кінцевих результатах виробничого процесу. Дослідженню питання розробки стратегії управління інвестиційною діяльністю, в залежності від умов функціонування підприємства, присвячено ряд робіт вітчизняних і закордонних учених, зокрема: Бланка І.А., Ідрісова О.Б., Пересади О.О., Рогожина П.С., Шевчука В.Я., Шинкаренка В.Г., Яковлева О.І., Гітмана Л.Дж., Джонка М.Д., Карлофа Б., Кінга У., Кліланда Д. тощо. Разом з тим зазначимо, що розробки закордонних економістів орієнтовані на умови розвинутих ринкових відносин. На сьогоднішній день залишається ряд недосліджених питань, які стосуються розробки стратегії управління інвестиційною діяльністю підприємств у період становлення ринкової економіки. Вимагають вирішення питання вдосконалення розробки і реалізації інвестиційної стратегії на підприємствах харчової промисловості, оскільки вдосконалення системи управління інвестиційною діяльністю на підприємствах галузі для більшості суб’єктів господарювання зводиться до спроб використання окремих елементів цього процесу. А на переважній більшості підприємств концепція інвестиційної діяльності будується без достатнього врахування потреб ринку. На сучасному етапі все більша кількість підприємств усвідомлюють необхідність перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальної мети розвитку підприємства зміні умов зовнішнього інвестиційного середовища. Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю підприємства є інвестиційна стратегія. Інвестиційну стратегію доцільно розглядати як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, який визначає пріоритети її напрямків та форм, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей, які забезпечують розвиток підприємства. Інвестиційну стратегію підприємства можна охарактеризувати також як систему формалізованих критеріїв, згідно яких воно оцінює і реалізує свої інвестиційні можливості, моделює свою перспективну інвестиційну позицію і забезпечує її досягнення. Отже, інвестиційна стратегія являє собою системну концепцію, яка забезпечує розвиток інвестиційної діяльності підприємства. Процес розробки інвестиційної стратегії є важливою складовою загальної частини стратегічного вибору підприємством економічного розвитку та представляє собою творчий процес, який включає постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури інвестиційних ресурсів і їх розподілу, вироблення інвестиційної політики з найбільш важливих аспектів інвестиційної діяльності, підтримку взаємозв’язків із зовнішнім інвестиційним середовищем. По відношенню до загальної стратегії економічного розвитку інвестиційна стратегія носить підпорядкований характер і повинна погоджувати з нею цілі та етапи реалізації. Зазначимо, що інвестиційну стратегію можна розглядати і як процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю. В цьому випадку він включатиме в себе: - тактичне управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю; - оперативне управління інвестиційною діяльністю шляхом оперативного керування окремими інвестиційними проектами та програмами. Умовами, що визначають актуальність розробки інвестиційної стратегії є: 1. Інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. В цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії підприємства може привести до того, що інвестиційні рішення окремих його структурних підрозділів будуть мати розрізнений характер, що в свою чергу приведе до виникнення протиріч і зниження інвестиційної діяльності в цілому. 2. Перехід підприємства на нову стадію життєвого циклу. Кожній із стадій життєвого циклу підприємства притаманні характерні їй рівень інвестиційної активності, напрями і форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розроблена інвестиційна стратегія дозволить завчасно адаптувати інвестиційну діяльність підприємства до можливих кардинальних змін його розвитку. 3. Кардинальні зміни цілей операційної діяльності. Реалізація таких цілей потребує зміни виробничого асортименту, уведення нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції та ін. В цих умовах суттєве зростання інвестиційної активності підприємства і диверсифікація форм його інвестиційної діяльності повинні бути прогнозованими, забезпеченими чітко сформованою інвестиційною стратегією. Розробка та реалізація інвестиційної стратегії дозволяє підприємству забезпечити його ефективний розвиток. За її допомогою можна: • забезпечити механізм реалізації довгострокових загальних та інвестиційних цілей підприємства; • реально оцінювати інвестиційні можливості підприємства, забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного потенціалу; • забезпечити можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей; • забезпечити реалізацію відповідного менталітету інвестиційної поведінки; • сформувати в системі інвестиційної стратегії значення критеріальних оцінок вибору інвестиційних проектів. До числа основних принципів, що забезпечують підготовку та прийняття стратегічних інвестиційних рішень в процесі розробки інвестиційної стратегії нами рекомендується віднести: 1. Розгляд підприємства як відкритої соціально-економічної системи, здатної до самоорганізації. Цей принцип полягає у тому, що при розробці інвестиційної стратегії підприємство слід розглядати як певну систему, повністю відкриту для активної взаємодії з факторами зовнішнього інвестиційного середовища. 2. Врахування базових стратегій операційної діяльності підприємства. Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку, яка забезпечує, в першу чергу розвиток операційної діяльності, інвестиційна стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер. Тому вона повинна бути погоджена зі стратегічними цілями операційної діяльності. Інвестиційна стратегія при цьому повинна розглядатися як один із основних факторів забезпечення економічного розвитку підприємства. Разом з тим інвестиційна стратегія сама впливає на формування стратегічного розвитку операційної діяльності. Це пов’язано з тим, що основні цілі операційної стратегії – забезпечення високих темпів реалізації продукції, ріст операційного прибутку та підвищення конкурентоспроможності пов’язані з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку. Якщо тенденція розвитку товарного й інвестиційного ринків не співпадає, то може виникнути ситуація, коли стратегічні цілі розвитку операційної діяльності не будуть реалізовані через інвестиційні обмеження. 3. Забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Вона реалізується в системі загального ситуаційного підходу до майбутньої діяльності підприємства. Суть цього підходу полягає в тому, що всі майбутні стратегічні зміни в інвестиційній діяльності підприємства – її напрямках, формах планування і контролю, організаційній культурі управління тощо – є прогнозованою чи оперативною реакцією підприємства на відповідні зміни факторів зовнішнього середовища. Так, якщо прогнозні параметри зовнішнього інвестиційного середовища є відносно стабільними, підприємство має можливість у більшій мірі деталізувати свою інвестиційну стратегію, централізувати систему стратегічного планування, сформувати більш жорстку стратегічну організаційну структуру управління інвестиційною діяльністю. І навпаки, якщо прогнозні параметри зовнішнього інвестиційного середовища характеризуються нестабільністю, то інвестиційна діяльність повинна носити більш загальний і гнучкий характер. 4. Забезпечення постійного використання результатів технологічного прогресу в інвестиційній діяльності. Формуючи інвестиційну стратегію треба мати на увазі, що інвестиційна діяльність є основним механізмом впровадження технологічних нововведень, що забезпечують ріст конкурентної позиції підприємства. 5. Врахування рівня інвестиційного ризику в процесі прийняття стратегічних інвестиційних рішень. Практично всі інвестиційні рішення, що приймаються в процесі формування інвестиційної стратегії, в тій чи іншій мірі змінюють рівень інвестиційного ризику. Розробку інвестиційної стратегії нами рекомендується здійснювати за нищенаведеними критеріями. 1. Погодження інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією її економічного розвитку. При цьому в центрі уваги повинні бути погодженість цілей, напрямів і етапів реалізації цієї стратегії. 2. Внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Тут необхідно визначити, узгодженість стратегічних цілей і напрямків інвестиційної діяльності, а також послідовність їхнього виконання. 3. Узгодження інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем. При цьому слід оцінити, чи відповідає розроблена інвестиційна стратегія прогнозованій зміні економічного розвитку й інвестиційного клімату країни, а також кон’юнктурі інвестиційного ринку. 4. Реалізованість інвестиційної стратегії з розрахунком на володіння ресурсним потенціалом. У процесі такої оцінки, в першу чергу, треба звернути увагу на можливості підприємства формувати фінансові ресурси за рахунок власних джерел. Крім цього, необхідно оцінити кваліфікаційну підготовленість персоналу і технічне озброєння підприємства з позиції завдання реалізації інвестиційної стратегії. 5. Прийнятність рівня ризику, пов’язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. В процесі такої оцінки потрібно розглядати фінансові наслідки для підприємства від інвестиційних ризиків. 6. Результативність інвестиційної стратегії. Вона повинна базуватися, перш за все, на визначенні економічної ефективності реалізації інвестиційних програм. Разом з цим необхідно оцінити і інші результати, які можуть бути досягнуті під час реалізації інвестиційної стратегії.