Перспективи розвитку кооперування, його види та форми. Міжнародне кооперування

Перспективи розвитку кооперування, його види та форми. Міжнародне кооперування Проведений нами аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій свідчить, що з питання визначення форм кооперування в промисловості ще не склалося єдиної думки. Е.М. Карлік [64, с. 41], Л.І. Ітін [181, с. 257] виділяють внутрішньорайонні, міжрайонні, внутрішньогалузеві і міжгалузеві форми кооперування в промисловості. Такі ж форми виділяються І.С. Прохорчуком [125, с. 125] і Г.І. Самборським [129, с. 99], однак без зазначення, що це форми кооперування саме промисловості. У "Методиці оцінки результатів концентрації, спеціалізації і кооперування підприємств і об'єднань меблевої промисловості" ці форми кооперування відносять до видів [98, с. 720]. В той же час Л.І. Ітін [181, с. 257] розрізняє три види кооперування: агрегатне, подетальне і технологічне. Такі ж за змістом види кооперування приводить І.С. Прохорчук [125, с. 125], який агрегатне кооперування називає предметним. Під виробничим кооперуванням загальноприйнято розуміти виробничі зв'язки між промисловими підприємствами і галузями, що спільно виготовляють визначений продукт [8, с. 12; 11, с. 268; 12, с. 338; 58, с. 8; 86; 102, с. 34; 137, с. 143; 150, с. 15,164, с. 9]. Акцент на те, що при кооперуванні підприємства спільно виготовляють продукт, дозволяє відрізняти кооперування від звичайних постачальницьких зв'язків, коли одне підприємство поставляє іншому сировину і матеріали. Це має принципове значення. Кооперування являє собою більш складний, ніж матеріально-технічне постачання, процес виробничих зв'язків виробників із споживачами продукції (деталей, вузлів, виробів), виготовленої на замовлення (специфікаціям, кресленням і т.п.) останніх [42]. Виробниче кооперування, як одна з форм суспільного поділу праці, нерозривно пов'язано із спеціалізацією. Спеціалізація виробництва, як правило, неможлива без розвинутого кооперування, а кооперовані зв'язки, у свою чергу, можна розширювати тільки при розвитку відповідних форм спеціалізації. При вивченні виробничого кооперування важливо розкрити стан розвитку різних його форм. Характеристика форм кооперування у залежності від функціональної ознаки, на нашу думку, дозволяє визначати вплив різних факторів на ефективність кооперованих зв’язків і відкриває можливості для подальшого їх вивчення і удосконалення. Такі автори, як А.Н. Єфімов і Л.М. Жукова [56, с. 39] відносять перераховані вище види кооперування до його форм, що випливають з відповідних форм спеціалізації. На думку Г.І. Самборського, кооперування "...виступає у двох основних видах: матеріально-технічне постачання і власне кооперування" [129, с. 98]. На нашу думку, насамперед, варто встановити принципову різницю між матеріально-технічним постачанням і кооперуванням. Г.І. Самборський пише, що "...чітку грань між цими двома видами кооперування провести практично неможливо, тому що частина деталей і комплектуючих виробів поставляються як матеріали, якщо вони стандартні і споживаються широким колом підприємств " [129, с. 98]. Безумовно, кооперування є різновидом матеріально-технічного постачання подібно тому, як спеціалізація є (на думку Самборського Г.І.) різновидом концентрації виробництва [129, с. 8]. Деякими авторами [87, с. 8; 141, с.107; 161, с. 113] цілком слушно відзначається, що встановлення прямих зв'язків між підприємствами при постачанні багатьох видів сировини і матеріалів наближує організацію постачання до кооперування. Проте, кооперування - це завжди матеріально-технічне постачання, але матеріально-технічне постачання - це не завжди кооперування. Тому Й.С Прохорчук [125, с. 124], Л.І. Ітін [181, с. 257] справедливо відзначають, що кооперування необхідно відрізняти від матеріально-технічного постачання. На нашу думку, принципове розходження між матеріально-технічним постачанням і кооперуванням найбільш вдало сформульоване Н.Д.Фасоляком, Н.А.Рабіновичем і Е.А.Князевим. "Кооперування, - пишуть вони, - це форма виробничо-технологічних зв'язків між підприємствами, у той час, як матеріально-технічне постачання - це система форм і методів реалізації господарських зв'язків між підприємствами" [160, с. 9]. Традиційне матеріально-технічне постачання припускає разові постачання сировини, матеріалів, стандартних деталей, тобто всіх тих предметів праці, що використовуються для виробництва багатьох видів виробів. У цьому випадку постачальники і споживачі можуть мінятися, оскільки немає тісного виробничого зв'язку. При кооперуванні відбувається постачання тих деталей, чи вузлів напівфабрикатів, що призначені для виготовлення конкретного виду продукції. Так, виготовлені постачальником, наприклад, гнутоклеєні шухляди для письмового столу повинні поставлятися тільки тим підприємствам, що виготовляють ці столи. Власне кажучи, виробництво столів починається з виготовлення у постачальника шухляд для них. Що ж стосується форм кооперування, то підставою для їхнього виділення, у будь-яку класифікацію, повинна бути покладена відповідна ознака. У нашому випадку форми кооперування приймаються виходячи з наступних трьох основних ознак: 1. територіального – регіональна, міжрегіональна і міжнародна форми; 2. галузевого – міжгалузева і внутрішньогалузева форми; 3. виробнича – предметна, подетальна, технологічна форми.