Організаційно-економічний механізм та фактори підвищення ефективності праці

Організаційно-економічний механізм та фактори підвищення ефективності праці Інтенсифікація виробництва продукції сільського господарства в сучасних умовах повинна базуватись, перш за все, на принципах мінімізації витрат ресурсів, які є ключовими для підвищення ефективності праці в галузі. Одними з найбільш важливих є питання зменшення витрат праці на виробництво одиниці продукції (трудомісткості) і матеріальних витрат на виробництво. Основними організаційно-економічними заходами в цьому напрямку є поглиблення спеціалізації виробництва і формування мак-симально ефективної галузевої структури. Спеціалі¬зація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, ви¬робництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. До поглиблення спеціалізації підприємства значною мірою спонукає конкуренція між сільськогосподарськими товаровиробниками, що значно посилюється в умовах насиченого продовольством ринку. Зрештою кожне підприємство концентрується на вироб¬ництві тих видів продукції, які є конкурентоспроможними і за¬безпечують його економічне існування як юридичної особи. Як бачимо, цей фак¬тор є одним з економічних важелів, що поглиблює поділ сільсь¬когосподарської праці [21, с. 462]. Спеціалізація відіграє важливу в виробничій діяльності підприємства і від неї багато в чому залежить розробка і впровадження в дію системи норм праці та її оплати. Проте під час вибору напрямку і спеціалізації виробництва слід враховувати економічну складову. Економічна ефективність галузевої структури підприємства прояв-ляється через економічну ефективність його товарних галу¬зей. Перш ніж її здійснити, доцільно встановити місце і роль го¬ловної галузі в економіці підприємства. При цьому місце галузі визначається за показниками:  питомою вагою галузі в усіх виробничих витратах підприємства;  часткою трудових затрат галузі в загальних трудових затра¬тах підприємства [76, с. 134-135]. Даним розділом передбачено розробку шляхів покращення ефективності праці на виробництві зернових культур та продукції молочного скотарства. Це обумовлюється форматом виконання дисертаційної роботи та особливостями об’єкту дослідження, зокрема неможливістю дослідити аспекти та розробити ефективні шляхи підвищення рівня продуктивності праці на виробництві всіх видів сільськогосподарської продукції. Зернове виробництво є ключовою галуззю агропромислового комплексу України, де виробляється один з найважливіших базових продуктів, і є складовою частиною зернопродуктового підкомплексу за суспільно-економічним значенням залишається провідною галуззю України. Зерно – це головний об’єкт внутрішньої і зовнішньої торгівлі, до того ж, предмет стратегічного значення, який використовується країнами в політичних цілях. Основна особливість зернопродуктового підкомплексу полягає в тому, що його кінцева продукція може розглядатися в таких аспектах: перший – як продукти харчування, тобто зернопереробки, (борошно, крупи, хлібобулочні та макаронні вироби й ін.), що надходять через торговельну мережу до споживача; другий – як товарна продукція кожної складової галузі підкомплексу, що пов’язує підприємства різних галузей технологічним ланцюгом (сільськогосподарський товаровиробник здає зерно на елеватор, звідки воно надходить до борошномельного цеху, борошно направляється, в свою чергу, на виготовлення хлібобулочних та макаронних виробів, які через торговельну мережу потрапляють до споживача). Зерновий ринок є одним із основних аграрних ринків України і йому притаманні як загальні, так і специфічні принципи формування і функціонування.