Прояви глобального потепління клімату та врахування прогнозів погодних умов для забезпечення стабільності отримання врожаїв

Прояви глобального потепління клімату та врахування прогнозів погодних умов для забезпечення стабільності отримання врожаїв Однією з найголовніших причин появи та впровадження принципів сталого розвитку суспільства було прояв низки екологічних загроз існування нашої планети, які виникли вна-слідок людської діяльності. Викиди в атмосферу газів двоокису вуглецю, оксиду азоту, мета-ну, оксиду сірки, а також супутніх газів призводять до парникового ефекту та, як наслідок – до глобального потепління клімату нашої планети. Наявність цього факту поставила багато важливих і складних завдань, пов’язаних з розробкою стратегії існування в умовах зміни клімату. Україна належить до багатьох країн, де зміни клімату стають все більш відчутними. За даними Гідрометцентру, за останні 100 років середня температура в Україні піднялася на 0,6ºС. Найбільш помітні зміни клімату відбуваються взимку і навесні. Активне потепління почалося наприкінці 70-80-х років і триває дотепер. Останнє десятиліття в Україні вважається найтеплішим за всю історію, а 1998 рік був самим теплим роком за період спо-стережень з 1861 року. Якщо спиратися на висновки міжнародних експертів зі змін клімату, то в Україні потепління буде тривати ще, як мінімум, сто років. Вчені прогнозують, що швидкі кліматичні зміни в недалекому майбутньому неодмінно впливатимуть на всі сфери життєдіяльності населення, особливо на сільське господарство. М. Молоцький вважає, що науковці України визнали цей факт, але практики поки що займають вичікувальну позицію. Не вироблено навіть критеріїв оцінки наслідків цього явища, не існує також і стратегії ведення землеробства в певних ґрунтово-кліматичних зонах у змінених умовах [74]. На Загальних зборах Української академії аграрних наук М.І. Ромащенко виступив з доповіддю «Деякі завдання аграрної науки, зумовлені змінами клімату». Зокрема, він зазначив, що в Україні вже існує необхідність розробки та реалізації заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу змін клімату та адаптацію сільськогосподарського виробництва до цих змін. Розгортання наукових досліджень для обґрунтування комплексу таких заходів повинно бути віднесено до пріоритетних завдань аграрної науки на сучасному етапі [99]. 19 січня 2005 року на прес-конференції в Національному прес-клубі реформ началь-ник Українського Гідрометцентру М.І. Кульбіда також заявив, що на сьогоднішній день вже є необхідність в адаптації сільськогосподарського виробництва у зв’язку з потеплінням клі-мату в Україні. Звісно, що зміни клімату перш за все вплинуть на землеробство. Зокрема він підкреслив: «Необхідно створювати державну програму, яка б дозволила впорядкувати й прискорити таку адаптацію: нам необхідні нові сорти рослин, нові зони насінництва, нове агрокліматичне районування, оптимізація площ під сільгоспкультурами». Періоди сівби й збирання вже змінилися й продовжують змінюватися. Це підтвердив завідувач сільськогос-подарською лабораторією інтенсивних технологій зернових колосових і кукурудзи Інституту землеробства УААН І. Свидинюк. Він відзначив, що якщо раніше оптимальним строком по-чатку сівби озимих вважалося 25 серпня, то при нинішніх умовах сівбу варто починати не раніше 10 вересня. Також було зазначено, що передчасне настання весни викликатиме на-пруженість при підготовці агротехніки, проведенні польових робіт та посіву ранніх ярих ку-льтур. Раннє похолодання влітку сприятиме запізнюванню строків дозрівання теплолюбних культур та збору врожаю [99].