Структура та принципи формування витрат операційної діяльності

Структура та принципи формування витрат операційної діяльності Рада з розробки стандартів фінансового обліку (FASB) визначає витрати як “вибуття чи інше використання активів або утворення кредиторської заборгованості внаслідок постачання чи виробництва товарів, надання послуг чи виконання інших видів діяльності, що складають основну діяльність підприємства” [201, § 80]. Проте, наведене визначення не конкретизує, яке саме вибуття активів повинно братися до уваги. Існує багато видів вибуття активів, що мають відношення до основної діяльності, але не мають нічого спільного з витратами. Так Е.С. Хендріксен вказує, що витрати – це рух ресурсів, пов’язаний із використанням та споживанням товарів (послуг) в процесі отримання доходу, що зменшує прибуток підприємства [176, с. 241]. І.О. Бланк зазначає, що “під операційними витратами розуміються виражені у грошовій формі затрати трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності” [9, с. 150]. В Україні правила формування облікової інформації про витрати встановлені П(С)БО 16 “Витрати”. Відповідно до його загальних положень термін “витрати” має таке тлумачення: “зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок цього вилучення або розподілення власниками)”[132, п. 5,6]. Крім того, визначення вищевказаного терміну ускладнюється тим, що в економічній літературі існують різні точки зору щодо розуміння змісту понять “витрати” та “затрати” виробництва, їх взаємозв’язку із собівартістю продукції. Так, М.Р. Метьюс та М.Х.Б. Перера стверджують, що термін “витрати” відноситься до будь-якого використання ресурсів, в тому числі на придбання активів. В свою чергу, термін “затрати” стосується лише тих ресурсів, які за визначений проміжок часу співвідносяться із доходом при визначенні фінансового результату суб’єкта господарювання [105, с. 314-316]. Подібне тлумачення вищезгаданих понять наводить С.О. Ніколаєва, вказуючи на принципові відмінності між поняттями “затрати” і “витрати”. Оскільки “затрати – це вартісний вираз використаних у господарській діяльності організації за звітний рік матеріальних, трудових, фінансових чи інших ресурсів. Витрати – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі зменшення чи використання активів організації або збільшення її зобов’язань” [116, с. 18]. Таке трактування витрат випливає із загальноприйнятого у світовій обліковій практиці принципу відповідності, який передбачає що в обліку всі доходи повинні зіставлятися із витратами на їх отримання. Я.В. Соколов взагалі чітко розмежовує цілу низку “синонімів”: витрати, затрати, собівартість, втрати та збитки [155, с. 446-447]. Зазвичай, в економічній літературі витрати визначаються як кількість усіх витрачених підприємством ресурсів у грошовому виразі для досягнення певної мети. В.В. Сопко вважає, що “використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрати. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість” [156, с. 341]. В.П. Завгородній та В.Я. Савченко також розглядають витрати з точки зору собівартості: “В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби виробництва та предмети праці. Усі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, що виражені в грошовій формі, складають собівартість продукції...” [40, с. 375]. Тобто, більшість науковців дотримуються думки, що витрати є сукупністю витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції, виражених як в натуральній, так і у вартісній формах. Іншими словами, витрати підприємства можуть бути представлені двосторонньо: як масштаб вимірювання сукупності спожитої кількості ресурсів та як вартісне вираження матеріальних і трудових витрат. Як видно з вищенаведеного, в нормативних документах та економічній літературі існують різні тлумачення витрат. Тому необхідно детальніше з’ясувати питання економічної сутності витрат трамвайно-тролейбусних підприємств. Функціонування підприємств міського електротранспорту передбачає використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Від ефективності їх використання, обсягу та структури значною мірою залежить результативність операційної діяльності досліджуваних підприємств. Операційні витрати підприємства здійснюються на усіх етапах операційної діяльності протягом операційного циклу. В різних галузях економіки вони приймають різну форму. Так, для підприємств громадського пасажирського транспорту – це витрати на підготовку та здійснення пасажирських перевезень. Для обліку, контролю та аналізу витрат підприємств міського електротранспорту великого практичного значення набуває правильне розуміння їх суті.