Облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності

Облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності Однією з найважливіших стадій кругообороту засобів підприємств міського електротранспорту виступає процес здійснення міських пасажирських перевезень, характерною особливістю якого є формування витрат та доходів від надання транспортних послуг. Для побудови системи обліку доходів і витрат необхідно враховувати вплив галузевих особливостей. Оскільки в сучасних умовах господарювання облік операційної діяльності повинен бути організований так, щоб відповідати вимогам управління трамвайно-тролейбусних підприємств. Для формування інформаційного забезпечення в системі бухгалтерського обліку М.І. Кутер пропонує факти господарської діяльності ідентифікувати за такими ознаками: часовою, вартісною оцінкою, класифікацією за номенклатурою плану рахунків [84, с. 125]. При цьому Б.Нідлз, Х. Андерсон та Д. Колдуелл вказують, що ідентифікація, оцінка та класифікація господарських операцій належать до основних проблем сучасного бухгалтерського обліку [109, с. 30]. Часова ідентифікація фактів господарської діяльності тісно пов’язана з проблемою визнання витрат і доходів та є принциповою для визначення фінансового результату минулого, поточного чи майбутнього періоду. Вона повинна здійснюватися із врахуванням таких методологічних принципів бухгалтерського обліку: – безперервності діяльності підприємства; – нарахування та відповідності доходів і витрат [109, с. 47]. Тому в обліковій політиці підприємства потрібно обґрунтувати та чітко визначити критерії часової та вартісної ідентифікації. Виходячи із специфіки процесу здійснення пасажирських перевезень, більшість витрат основної діяльності міського електротранспорту, що виникли в певному періоді, прямо пов’язані з його доходами і визнаються витратами цього періоду. Проте в ході основної діяльності трамвайно-тролейбусні підприємства здійснюють значні витрати на підготовчі роботи у зв’язку з сезонним характером виробництва, а саме витрат на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період. Зазначені витрати мають комплексний характер і передбачають проведення таких робіт: проведення технічного огляду рухомого складу, перевірка та ремонт гальмівної системи; закупівля шин на зимовий період, проведення теплоізоляції труб, перевірка примусової та витяжної вентиляції, придбання необхідних матеріалів та інвентарю тощо. У разі неготовності рухомого складу та інших служб трамвайно-тролейбусного господарства до виконання транспортної роботи у осінньо-зимовий період, підприємство не зможе нормально функціонувати і отримувати дохід від здійснення пасажирських перевезень. З метою правильного формування показників собівартості наданих транспортних послуг в обліку витрат підприємств міського електротранспорту необхідно виділяти витрати майбутніх періодів, оскільки вони пов’язуються з доходами майбутніх періодів. Тому додаткові витрати на підготовчі роботи в осінньо-зимовий період повинні бути відображені як витрати майбутніх періодів на окремо виділеному субрахунку рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”. Зазначений субрахунок використовується в обліковій практиці Луцького та Чернівецького підприємств електротранспорту. Відповідно витрати на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період розподіляються між відповідними майбутніми періодами (з жовтня по березень включно) з метою достовірного визначення фінансового результату цих періодів. Проте особливістю обліку витрат майбутніх періодів є те, що вони мають визначену суму та час списання. Більшість підприємств міського електротранспорту здійснюють витрати на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період за рахунок дотацій місцевих бюджетів. При цьому часова ідентифікація вказаних фактів господарської діяльності повинна співпадати. Якщо підприємство отримує суму цільового фінансування завчасно, тоді операції щодо підготовки до зими доцільно проводити за рахунок створеного забезпечення майбутніх витрат. Аналогічні аргументи повинні слугувати основою для визначення та порядку відображення в обліку витрат на проходження технічного огляду рухомого складу або витрат на щорічне страхування цивільної відповідальності водіїв тролейбусів та трамваїв. Відповідні витрати слід відносити на окремі субрахунки рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” та списувати рівними частками протягом терміну його дії. Таким чином, часова ідентифікація витрат підприємств міського електротранспорту повинна бути основою правильного визначення фінансового результату, отриманого від надання транспортних послуг.