Суть, значення та еволюція поглядів на поняття „власний капітал”

Суть, значення та еволюція поглядів на поняття „власний капітал” З розвитком ринкових відносин в Україні все більша необхідність постає в дослідженні власного капіталу, що виник як закономірний результат трансформації приватної власності. Вихідним моментом у процесі наукового дослідження власного капіталу, на нашу думку, має бути формулювання поняття „власний капітал”. Визначення даного поняття звичайно не розкриє повністю сутність, значення та основні характеристики власного капіталу, проте дасть нам можливість виокремити його серед інших понять, які пов’язані із фундаментальною економічною категорією „капітал”. Питання про природу капіталу завжди відносилось до найбільш гострих та складних. В сучасній економічній науці досі немає однозначного трактування поняття „капітал”. Ще в ХІХ ст. професор Оксфордського університету Н. Сеніор писав: „ ... капітал отримав настільки різноманітні визначення, що можна запитати себе: чи має це слово значення, яке було б сприйняте всіма?” [104, с.203]. Для того, щоб визначити економічний зміст поняття „власний капітал” необхідно перш за все вияснити зміст поняття „капітал”. Для більш глибокого розуміння змісту економічного поняття „капітал” необхідне вивчення його трактування представниками різних історично сформованих економічних шкіл. Термін “капітал” походить від латинського “capitalis”, що означає основний, головний [121, с.649]. Можливо у зв’язку з цим дуже часто при аналізі суті капіталу починають говорити про основний капітал. Такий підхід не завжди є оправданим, тому що капітал має різні форми прояву і механізми функціонування та обороту [166, с.123]. В міру розвитку економічної думки поняття „капітал” наповнювалось конкретним змістом, який відповідав пануючій парадигмі економічного розвитку суспільства. Першим хто розглядав питання поняття капіталу був давньогрецький мислитель Аристотель. Він ввів поняття „хремастика”, яке походить від слова “хрема” і означає “майно”, “володіння”. Під хремастикою Аристотель розумів мистецтво наживати достаток, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства, на одержання прибутку [126]. Будучи переконаним прибічником натурального рабовласницького господарства, він засуджував таке капіталотворення з його погляду, „чудова та людина, яка дає дари”, а не та, що нагромадила багатство [262, с.17-19].