Теоретико-методичні підходи до оцінки власного капіталу

Теоретико-методичні підходи до оцінки власного капіталу Власний капітал є головною рушійною силою господарської діяльності будь-якого акціонерного товариства. Він є основним джерелом формування добробуту його власників. Тому необхідно більш детально ставитися до розрахунку вартості власного капіталу підприємств. При оцінці вартісних параметрів власного капіталу слід враховувати застереження А. Маршалла: „Економіст не повинен використовувати цілий набір технічних термінів. Для точного вираження своєї думки йому доводиться змушувати служити своїм цілям загальновживані поняття з допомогою уточнюючих прикметників чи інших вказівок у відповідному контексті. Якщо він довільно надає строго точне значення такому слову, яке в ринковому вжитку використовується в декількох розмитих значеннях, він ставить в глухий кут бізнесмена і піддається небезпеці опинитися в незручному становищі” [112]. В системі теоретичних основ формування та управління власним капіталом акціонерних товариств важливу роль відіграє поняття його вартості. У вітчизняній фінансовій літературі існують різні трактування суті вартості власного капіталу підприємства. Зокрема зустрічаються поняття „ціна ВК”, “цінність ВК”, “затрати на ВК”, “витрати ВК”, „витрати фінансування капіталу” та інші. Ми вважаємо, що всі вищезгадані поняття є умовними. Але ми погоджуємося з думкою В.В. Ковальова відносно того, що поняття „вартість” капіталу є більш доречним, оскільки цей показник характеризує вимушені витрати підприємства на залучення певного джерела капіталу, тобто найкращим чином відображає його витратну природу [76, с.608]. Тому, на нашу думку, більш точним є використання поняття “вартість капіталу”, оскільки цей показник є розрахунковим, багатозначним та багатосуб’єктним. На думку В.Я. Швець поняття „вартості капіталу” дещо абстрактне, бо мається на увазі всі сукупні витрати, пов’язані із залученням, а також його вартість порівняно з іншими альтернативними джерелами фінансування [146, с.90]. В.В. Ковальов, В.Н. Незамайкін та І.Л. Юрзинова відзначають, що загальна сума коштів, які потрібно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається ціною капіталу [77, с. 228; 120, с. 40-41]. І.Й. Яремка вважає, що оцінка капіталу підприємства повинна здійснюватися через сумарну оцінку майново-ресурсного потенціалу: оцінку майна і оцінку продуктивної енергії капіталу у вигляді “ідеального капіталу”, резервів капіталу і “прибуткового капіталу” [258, с.95]. На думку Г.Б. Полякова вартість капіталу – це середньозважена ціна, що компанія сплатила за кошти, використані для його формування [200, с. 146]. В.І. Терьохін і С.В. Моїсеєв під вартістю капіталу розуміють його доходність, тобто прибуток, необхідний акціонерам [199, с. 156]. Л.В. Кузьменко, В.В. Кузьмін, В.М. Шаповалов зазначають, що вартість капіталу – це сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу з урахуванням суми залученого капіталу [91, с.187]. В.П. Савчук вважає, що вартість капіталу - це дохід, який повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з погляду інвестора [158, с.489]. С. Росс зазначає, що вартість капіталу в першу чергу залежить від методу використання позик, а не їхніх джерел [153, с. 431]. Дж. К. Шим і Дж. Г. Сігел вважають, що вартість капіталу визначається як норма прибутку, яку компанія пропонує за свої цінні папери для підтримки їхньої ринкової вартості [251, с. 169]. На думку Е. Хелферта, вартість капіталу відображає розмір фінансової відповідальності, яку взяло на себе підприємство за використання капіталу в процесі своєї діяльності [21, с.101]. Так, Е. Хелферт вказує, що „головна мета менеджерів будь-якої компанії приймати такі рішення у фінансовій, інвестиційній та виробничій діяльності, що приведуть з часом до зростання вартості акціонерного капіталу” [116, с.22]. Показник вартості капіталу також описаний Ван Хорном як необхідна постачальниками капіталу ставка доходності для різноманітних типів фінансування бізнесу. Автор відзначає, що вартість капіталу становить собою точний або припущений прибуток, необхідний для різних типів фінансування, та вважає, що загальною вартістю капіталу є середня зважена індивідуальних вартостей [205, с.414-528]. Р.Н. Холт вважає, що вартість капіталу є ринковою оцінкою рівня ризику за операціями фірми та використовується як середній рівень бар’єрного коефіцієнта [218]. Е. Нікбахт та А. Гроппеллі вважають, що вартість капіталу – це дохід, який фірма має платити інвесторам, щоб спонукати їх купувати акції фірми [122, с.142]. Р.В. Колб, Р. Дж. Родрігес під вартістю капіталу розуміють загальну необхідну доходність за активами компанії [83]. З позицій фінансового менеджменту ціна власного капіталу підприємства формується в першу чергу під впливом вартості залучення акціонерного капіталу. Як вважає В.В. Ковальов, основним фактором при формуванні ціни в цьому випадку є сумарна вартість сплачуваних дивідендів [77]. Отже, цей критерій є важливим лише для АТ, які виплачують дивіденди.