Національні інноваційні системи у контексті входження у світовий інноваційний простір

Національні інноваційні системи у контексті входження у світовий інноваційний простір Сучасне суспільство називають інноваційним суспільством (innovation Driven Society) [134]. Воно формується в рамках інноваційних систем. Початок формування концепції національних інноваційних систем НІС в кінці 70-х рр. ХХ ст. поклали дослідження технологічних систем К.Фрімена, Д.Кларка і Л.Соєте, а також праці з вивчення дифузії нововведень С.Девіса, Е.Менсфілда і А.Ромео. В середині 80-х рр. минулого століття основи концепції НІС практично одночасно розроблялись групою авторів різних країн: Б.Лундваллом [181], К.Фріменом [178] і Р.Нельсоном [185]. Вони виклали наступні методологічні принципи концепції НІС: - наслідування ідей Й.Шумпетера [188] про конкуренцію на основі інновацій, визнання наукових досліджень та інноваційного інвестування в корпораціях як головних факторів економічної динаміки; - аналіз інституційного контексту інноваційної діяльності як фактора, що прямо впливає на її зміст і структуру, визнання інституційної ролі в економічному розвитку інноваторів-підприємців; - визнання особливої ролі знань в економічному розвитку, дослідження цінності інтелектуальних фондів компанії у порівнянні з її матеріальними ресурсами і капіталом. Дослідження вищезгаданих авторів відзначаються різними підходами та напрямками, які пов’язані з історичними коріннями та завданнями: Б.Лундвалл [181] досліджував особливості НІС, К.Фрімен [177] зробив акцент на інституційному контексті інноваційної діяльності, для Р.Нельсона [185] центральними були проблеми державної наукової і технологічної політики. Б.Лундвалл [181], спираючись на концепцію “національних виробничих систем” Ф.Ліста, дослідив взаємовідношен¬ня між виробниками і споживачами нових знань і технологій в межах однієї держави та порівняв основні характеристики складових інноваційних систем в країнах північної Європи. На його думку, технологічна взаємодія фірм в процесі розробки технологій значно частіше реалізується в середині країни і визначається особливостями її інституційної структури. Навіть в умовах глобалізації і активної взаємодії з компаніями інших країн інноваційний процес зберігає тісні генетичні зв’язки з національними системами.