Вплив економічних важелів на розвиток конкурентного середовища світового ринку інновацій

Вплив економічних важелів на розвиток конкурентного середовища світового ринку інновацій Інноваційний розвиток передбачає економічні важелі впливу держави на забезпечення інноваційної активності у державному та приватному секторах. Вони спираються на національні стратегії та системи пріоритетів і враховують особливості інноваційної сфери. Державна інноваційна політика США не має інтегрованого цілісного характеру. Механізм державного управління інноваційною діяльністю ґрунтується на комплексному використанні як інструментів прямого впливу через розподіл коштів бюджету на конкурсних засадах, так і опосередкованого – таких, що поліпшують загальний інвестиційний клімат для інновацій у країні [113, c.37]. Основний обсяг витрат (за вартістю) у США на НДДКР реалізують три сектори економіки: державний (федеральні лабораторії і федеральні контрактні центри), приватний (промисловість, НІІ) і академічна община (університети, коледжі). Головна форма господарського зв’язку між державою-замовником і іншими господарськими секторами у сфері науки і техніки – програмно-цільова організація НДДКР. Вона побудована на федеральному контракті як інструменті управління програмами і економічною угодою двох рівноправних партнерів: держави-замовника (підприємця) і корпорації-підрядника (виконавця). Головні федеральні програми НДДКР на основних напрямах НТП, як і самі ці напрями (космос, Світовий океан, подвійні чи критичні технології, технології нових поколінь), затверджуються конгресом як “закон – програма – план”. В цих державних актах визначаються цілі, строки, обсяг фінансування, кінцевий вихід програми і контроль за її здійсненням. В структурі науково-технічних пріоритетів воєнно-космічні програми (Пентагону, НАСА, міністерства енергетики) займають провідне положення: портфель федеральних контрактів на НДДКР цих трьох відомств склав в 1995 р. 50,3 млрд. дол., а в 1996 р. – 48,6 млрд. дол., або 70-71 % витрат уряду на ці цілі (тобто 26,5-25,5 % всіх затрат США на НДДКР) [45, c.25]. Головним організатором і координатором державних програм у сфері фундаментальних досліджень і новітніх напрямів НТП виступають ННФ, НАСА, міністерства оборони, енергетики, сільського господарства, охорони здоров’я, соціальних послуг, торгівлі. Їх частка становить 95-97% всіх замовлень держави. Так як приватні фірми не інвестують витрати на дослідження, які не приносять прибуток в короткі строки, уряд бере на себе відповідальність за вибір пріоритетних напрямів наукових розробок, які зумовлюють успіх економіці, забезпечує початкове фінансування нових технологій, які потребують фундаментальних досліджень.