Посилення інноваційної складової в моделі розвитку України та формування системи інтеграційних пріоритетів

Посилення інноваційної складової в моделі розвитку України та формування системи інтеграційних пріоритетів Сучасний розвиток світової економіки характеризується інтенсивною взаємодією НІС країн: динаміка науково-технічної сфери визначається міжнародними контактами різних рівнів, інтенсифікація інноваційного обміну безпосередньо пов’язана з інтеграцією в глобальний технологічний простір, консолідація інноваційних інтересів неможлива без позиціонування країни у світовому науково-технологічному комплексі. Тому Україні треба шукати той шлях, яким йдуть лідери, шлях, який закладається в європейських стратегіях розвитку, співставляючи його з тим, що відбувається у нас, і думаючи, як включитися в цей процес. [25, c.25] Стратегічне завдання нашої держави – розбудова НІС, яка б забезпечувала реалізацію пріоритетів моделі інноваційного розвитку економіки та інтеграційних програм. Посилення інтересу до технологічної конвергенції лежить в площині державної інноваційної політики (ДІП). Україна не може здійснювати вузьке позиціонування, оскільки його замало для забезпечення цілей держави, вона може скористатися досвідом Німеччини, Франції та Великобританії, які об’єднали вектори інноваційного розвитку, щоб в такий спосіб підтримати свою конкурентоспроможність на світовому ринку, зменшити ризики непередбачуваності. Крім того, у світі є приклади позиціонування за двома-трьома напрямками інноваційної діяльності (Італія). На думку В.Александрової, таким напрямом є серійне освоєння принципово нових моделей літаків АН-70, АН-140 та АН-38. Вони вважаються найперспективнішими моделями XXI ст. До таких досягнень належать також міжнародні програми використання ракетно-космічного комплексу морського базування “Морський старт” і “Глобал старт.” З 22 базових технологій ракетно-космічної галузі Україна володіє сімнадцятьма.