Зарубіжний досвід залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво

Зарубіжний досвід залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво Зарубіжний досвід акумулювання та залучення інвестиційних ресурсів включає фінансово-кредитні та спеціальні інструменти механізму. Фінансово-кредитні методи залучення ресурсів є надзвичайно різноманітними за метою та схемами реалізації і мають свою специфіку в різних країнах Західної Європи та Америки. Так, наприклад, у Німеччині, Бельгії, Данії, Франції та США історичний розвиток фермерського укладу привів до створення розгалуженої системи спеціалізованих банків та кооперативних фінансово-кредитних інститутів. Одним із найбільших банків Європи є “Креді агріколь”. Він обслуговує 14 млн. клієнтів і понад 75% кредитних потреб сільської місцевості Франції [221]. У багатьох країнах (переважно Східної Європи) окрім спеціалізованих банків створюються спеціальні інвестиційні фонди “револьверного” типу та фонди кредитної підтримки АПК. Перші надають позики сільськогосподарським виробникам під прийнятні для них відсотки або здійснюють паритетне з банками кредитування, для зменшення процентної ставки. Наприклад, якщо банк надає кредит у сумі 50 тис.грн. під 30% річних, а “револьверний” фонд додасть до них свої 50 тис.грн. під 15% річних, то у підсумку виробник отримає кредит у сумі 100 тис.грн. під 22,5% річних [108,109,163,164]. Головним завданням фондів кредитної підтримки є покриття різниці між комерційною та пільговою ставками плати за кредит. Так, наприклад, вирішується проблема високих процентних ставок за кредити в Угорщині (“Фонд гарантії сільського кредиту”), Чехії (Фонд підтримки і гарантії для фермерів і лісового господарства”), Словаччині (“Державний фонд сільського господарства і харчової промисловості”), Росії (“Спеціальний фонд пільгового кредитування”) [163-165].