Позитивні та негативні аспекти фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу

Позитивні та негативні аспекти фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу Позичковому капіталу притаманні такі позитивні риси: збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання обсягів виробництва; можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва. Воднораз у використанні позичкового капіталу проглядають деякі негативні моменти:  Складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах;  Необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб’єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі;  Зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит;  Зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства. Таким чином, підприємство, що використовує позичковий капітал (поряд із власним), має вищі фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю. Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Залежно від мети кредит може видаватися на: - фінансування оборотного капіталу; - фінансування основного капіталу; - викуп приватизованого підприємства. Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на: - покриття збитків від господарської діяльності; - формування і збільшення статутних капіталів банків; - для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Не можуть отримати кредити підприємства: - проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації); - під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів; - коли вони мають прострочену заборгованість за раніше виданими кредитами. Характерною рисою фінансування за допомогою кредитів є необхідність матеріальної гарантії або забезпечення кредиту. Формами забезпечення кредиту можуть бути: - гарантії третьої сторони, - товарні запаси підприємства; - нерухоме майно; - рухоме майно; - цінні папери. Так, умовами надання короткотермінового кредиту можуть бути достатня ліквідність позичальника або забезпечення позики дебіторською заборгованістю чи закладними. Середньотермінові кредити переважно потребують спеціальної застави (товарні запаси, обладнання, нерухоме майно). Довготермінові кредити здебільшого забезпечують нерухомістю, а кредит, наданий під заставу нерухомості, називається іпотечним. Кредити мають бути використані за призначенням і своєчасно оплачені. У разі порушень термінів оплати кредитів укладають додаткову угоду (пролонгацію), яка встановлює жорсткіші умови кредитування При непогашеній кредиту у визначений термін нові кредити, як звичайно, не надають [39, с.169]. Комерційні байки зацікавлені у здатності позичальника повернути борг і виплатити проценти. Тому, розглядаючи прохання підприємства про надання кредиту, комерційні банки звертають увагу на: - ділову репутацію підприємства; - ліквідність активів, - забезпеченість кредиту; - співвідношення суми власного і позичкового капіталу. Кредити надають також під боргове зобов’язання. Боргове зобов’язання – цінний напір, що підтверджує зобов’язання банку надані кредит, а позичальника – повернути кредит і виплатити проценти в певні встановлені терміни. Конкретно в борговому зобов’язанні вказують: - суму кредиту; - ставку процента; - умови і терміни виплати кредиту; - забезпечення боргу заставою, що підтверджує платоспроможність; - інші умови, передбачені банком і позичальником. Крім того, комерційні байки часто вимагають постійно підтримувати на розрахунковому рахунку фірми-позичальника певну суму (як звичайно, 10–20% від суми кредиту). Такий залишок називається компенсаційним залишком. Вартість банківського кредиту залежить переважно від двох факторів, типу позичальника і типу ставки процента. Високу ставку встановлюють для ризикованих позичальників-і для невеликих кредитів.