Нерегульована транснаціоналізація світової економіки як причина соціально дисбалансованого світового розвитку

Нерегульована транснаціоналізація світової економіки як причина соціально дисбалансованого світового розвитку Переходячи до розгляду транснаціонального компоненту світового глобалізаційного процесу і до вивчення ступеню її впливу на розвиток його соціального виміру, треба чітко усвідомити, яке саме місце вона займає в його структурі і звернутися до цифр, що характеризують об'єкт дослідження. Але спочатку відзначимо й те, що транснаціоналізація господарської діяльності виявилася найважливішою домінантою розвитку світової економіки в наш час. Зараз, коли світ опинився на порозі нового перерозподілу, але не військово-політичного, а економічного, де, на думку багатьох дослідників цієї тематики, головними гравцями будуть вже не держави, й навіть не блоки країн, а провідні транснаціональні корпорації (ТНК) найбільших промислово розвинених держав. Незважаючи на те, що дане переконання не є безперечним, цілком очевидним є, те, що саме ТНК є основним структурним елементом економіки більшості країн, рушійною силою їхнього розвитку й підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціо-налізації виробництва й капіталу, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного простору. (Додаток Д). Статистичні дані підтверджують їх чільне місце у глобальній економіці. Із середини 80-х рр. ХХ ст. до початку 2003 р. кількість ТНК зросла з 7000 до 64 000 [72] (станом на 2007 рік, згідно даних World Investment Report 2007, кількість ТНК складала вже 78 411[73]), при цьому 500 ТНК контролюють 70% світової торгівлі, а 400 корпорацій – 50% всіх прямих іноземних капіталовкладень. Усього в світі нараховується понад 777 647 закордонних філій ТНК. При цьому 260 тис. філій знаходяться в розвинених країнах, 407 тис. – у країнах, що розвиваються і решта — у країнах з перехідною економікою [73]. (Додаток Е). Згідно того ж джерела інформації, кількість зайнятих у транснаціональних структурах досягла у 2006 році 72, 627 млн. чол. [73]). Відповідно до оцінок ООН, ТНК прямо або опосередковано забезпечили роботою (створили робочі місця) 150 млн. чол. [74]. Ринкова капіталізація деяких ТНК перевищує 500 млрд дол. Відмінними ознаками ТНК є також те, що вони володіють величезною власністю. Величина сукупних активів закордонних філій ТНК, контрольованих материнськими компаніями становить на кінець 2004 року 36 008 трлн. дол. [73]. За іншими даними, ТНК володіють 30% всіх продуктивних фондів планети, здійснюють 80% торгових операцій в галузі високих технологій, контролюють більше 90% обсягу вивозу капіталу [75; 12]. Як правило, ТНК — багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найбільш потужні охоплюють 30-50 галузей. У групі 100 провідних промислових компаній Великобританії багатогалузевими є 96, Італії — 90, Франції — 84, Німеччини — 78 [76]. Для відображення ще більш повної картини сучасної системи світоустрою додамо, що ТНК контролюють до 50% світового промислового виробництва, а також приблизно 4/5 патентів і ліцензій на нову техніку, технології і "ноу-хау". Під контролем ТНК знаходиться 90% світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту й залізної руди, 85% — ринку міді і бокситів, 80% — чаю і олова, 75% — бананів, натурального каучуку і сирої нафти. Велика частина платежів, пов'язаних із трансфертом нових технологій, здійснюється усередині ТНК: у США їх частка складає 80%, у Великобританії – 90% [69; 56].