Удосконалення стратегії управління національною інноваційною системою з метою формування конкурентоспроможної національної економіки

Удосконалення стратегії управління національною інноваційною системою з метою формування конкурентоспроможної національної економіки На сучасному етапі економічного розвитку фундаментальною проблемою підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки є інтенсифікація процесу розробки і реалізації інновацій, які перетворилися на найважливіший фактор формування та реалізації конкурентних переваг. Фо-рмування потужного науково-технічного та економічного потенціалу є зага-льною задачею приватного сектору й уряду, унаслідок чого підтримка інновацій вийшла на загальнодержавний рівень. Як наголошувалося раніше, перетворення інноваційного процесу на си-стемний, безперервний, комплексний процес потребував розвиток спеціальної функціональної системи, його інституціоналізації та інтенсифікації на національному рівні – НІС, яка покликана об’єднати всіх учасників інноваційного процесу навколо загальної задачі (розробки, освоєння й упровадження інновацій), упорядкувати і погодити їх загальні цілі й інтереси, дії на базі єдиних норм і принципів, забезпечити їх взаємодію та ефективну співпрацю, цільовий характер діяльності, створити максимально сприятливі умови для мотивованої інноваційної діяльності з перманентно нарощуваними масштабами. Реформування НІС має бути спрямовано на підвищення ефективності процесів, що відбуваються в її рамках, і підпорядковано задачам підвищення національної конкурентоспроможності, що визначає: – по-перше, необхідність реалізації принципів реформування й управління НІС, що забезпечує отримання реальних конкурентних переваг у сфері окремих видів інновацій, і проектування, виробництва або реалізації готової продукції; – по-друге, спрямованість імперативів (вимог), векторів і принципів структурних і інституційних реформ НІС, які мають ґрунтуватися на вирішенні її специфічних проблем (потреб), що обумовлює форму, масштаби й орієнтири концентрації уваги і зусиль держави; – по-третє, характер і форму спеціальних критеріїв оцінки результатив-ності проведених трансформацій НІС, що містять аналіз, перш за все, “кінцевих результатів” функціонування всієї системи й окремих її учасників у реальному секторі (на ринку), тобто вивчення результативності не тільки окремих проміжних процесів, а, перш за все, реальних зсувів у ринкових позиціях, фактичних результатів освоєння інновацій, масштабів отриманих за допомогою цього переваг; – по-четверте, потребу закріплення необхідної орієнтації функціонування НІС і державної підтримки на кінцеві результати у сфері підвищення конкурентоспроможності, забезпечення реальних і значущих зсувів у цій сфері (відмова від формального підходу). Підвищення ефективності НІС України потребує глибокого та якісного її реформування. Реалізація прямої залежності зміни національної конкурен-тоспроможності від ефективності НІС обумовлює необхідність упровадження інтерактивної моделі інноваційного процесу, яка замінить лінеарну модель, що ґрунтується на: – розробці інновацій, перш за все, із наявних наукових винаходів, отриманих як “випадковий (значною мірою стохастичний) результат” науково-дослідного процесу; – розгляді інноваційного процесу як ізольованого акту з перетворення інноваційної ідеї на інноваційний продукт, без безпосереднього зв’язку з ринком і орієнтації на специфіку потреб.