Консалтинг та інноваційний розвиток економіки

Консалтинг та інноваційний розвиток економіки Вихідним завданням теоретичного дослідження економічної природи консалтингових ресурсів інноваційного розвитку економіки є термінологічна ідентифікація й визначення змісту категорії «консалтинг у сфері економіки й управління». Як вбачається, поняття «управлінський консалтинг», «бізнес-консалтинг» [ , с. 56; , с. 241; , с. 35], які широко використовуються сьогодні, вказують на основних споживачів консалтингових послуг – менеджмент підприємств і бізнес, але не зовсім адекватно відбивають сферу консалтингової діяльності. У даний час відокремлений індивідуальний економічний агент ринку – фірма, що виступає власником і керівником своїх техніко-організаційних одиниць – підприємств [ , с. 163], є основним споживачем консалтингових послуг [ ], активно діє на ринку консалтингу, набуваючи у формі професійних послуг незалежних консультантів знання й інформацію, що необхідні для управління бізнесом з метою підвищення його конкурентоспроможності, адаптивної й аллокаційної ефективності. Проблеми функціонування фірми як цілісної соціо-технічної й соціо-економічної системи є не тільки суто управлінськими, а й економічними, фінансовими, технічними, соціальними, психологічними тощо. У цілому ж це проблеми ефективного функціонування господарюючих суб'єктів в умовах сучасної економіки, тому консалтингове обслуговування бізнесу за своїм змістом і спрямованістю є економічним, подібно тому, як в інших сферах життєдіяльності суспільства існують політичний, психологічний, медичний консалтинг. З нашої точки зору, поняття «економічний консалтинг» є точнішим порівняно з поняттями «управлінський консалтинг» і «бізнес-консалтинг», бо перше відбиває весь спектр проблем, пов'язаних з економічною поведінкою господарюючих суб'єктів в умовах ринкової системи, професійна допомога у розв’язанні яких і становить зміст консалтингової діяльності. Наявні в сучасній науковій і прикладній літературі різні інтерпретації категорії «економічний консалтинг» можна об'єднати в декілька груп залежно від авторського підходу до обґрунтування його змісту. До першої належить трактування економічного консалтингу на підставі предметного підходу як сукупності ділових послуг (бізнес-послуг), що надаються професіональними консультантами суб'єктам підприємницької діяльності. Це аудит, бухгалтерське, інвестиційне і юридичне обслуговування, управлінське консультування, інжиніринг, ділова інформація, реклама й відносини із громадськістю, тренінг, рекрутмент, забезпечення інформаційними технологіями. Ю.Веретеннікова, директор JVI Manadgement Consulting, пише: «У світовій практиці до категорії «послуги професіональних консультантів» прийнято відносити: аудит і бухгалтерське обслуговування, розробку й впровадження інформаційних технологій та ПО, юридичне обслуговування, інвестиційний супровід, надання комерційної інформації і проведення досліджень, управлінське консультування, рекламу та зв'язки із громадськістю, рекрутинг і хед-хантинг, тренінг, інжиніринг і дизайн» [20, с. 35]. Е.Уткін вважає, що до консалтингу належать усі професійні послуги, сторонні для підприємства-замовника [ , с. 9-10]. І. Боброва, В. Зимін, характеризуючи консалтинг, використовують термін «консалтингові бізнес-послуги» [ ]. Причому, деякі вчені не розділяють послуги на ділові і професійні. Так, по визначенню В.Є. Николайчука, ділові (професійні) послуги – це послуги, що надаються підприємствам, організаціям, установам та іншим господарсько-управлінським структурам, а також окремим фізичним особам, що сприяє успішній професійній діяльності або одержанню прибутку [ , с. 11]. Прикладом підходу до визначення консалтингу як сукупності ділових (професійних) послуг може бути Положення про порядок організації і проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних і послуг з оцінювання) послуг, затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами від 15 липня 1999 р. Відповідно до цього Положення предметом генеральної угоди про співробітництво по виконанню консалтингових послуг є проведення аудиторських перевірок, експертної оцінки державних корпоративних прав, консультаційні послуги з юридичних питань, розробка програм фінансово-економічного й технічного розвитку господарчих товариств, інформаційні послуги з питань, що стосуються компетенції Національного агентства і виконавця, опрацювання завдань та умов передачі на конкурсних умовах функцій по управлінню державними корпоративними правами уповноваженим особам й ін. Як бачимо, у контексті даного документа, консалтинг являє собою сукупність різних ділових послуг [ ]. Відповідно до предметного підходу в низці джерел консалтинг ототожнюється з особливим видом ділових послуг – управлінським консультуванням [ , с. 9; ; , с.9, 13; , , ]. Щоб дійти такого висновку, досить порівняти наступні дефініції управлінського консультування й консалтингу. Європейська Федерація асоціацій консультантів з економіки й управління визначає управлінське консультування як надання незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи окреслення й оцінку проблем та (або) можливостей, рекомендації відповідних заходів і допомогу в їх реалізації [ , с. 15]. У навчальному посібнику «Агромаркетинг и консалтинг» уже не управлінське консультування, а сам консалтинг тлумачиться як професійне сприяння, що надається фахівцями з управління керівникам та управлінському персоналу різних підприємств та організацій у розв’язанні проблем їх функціонування й розвитку, у формі рекомендацій і спільно вироблених рішень [ ].