ІННОВАЦІЙНА СУТНІСТЬ КОНСАЛТИНГОВИХ РЕСУРСІВ

ІННОВАЦІЙНА СУТНІСТЬ КОНСАЛТИНГОВИХ РЕСУРСІВ Становлення в Україні інноваційної моделі економічного розвитку істотно актуалізує наукові дослідження змісту, чинників, учасників і механізмів інноваційного процесу. Завданням даного розділу роботи є обґрунтування ролі економічного консалтингу як продуцента консалтингових ресурсів, по-перше, в інноваційній діяльності економічних суб'єктів, по-друге, в інноваційній царині сучасної економіки. Сполучення мікро- й макроекономічних рівнів теоретичного аналізу дозволить всебічно розкрити інноваційну сутність цих ресурсів, обґрунтувати їх місце та роль в національних інноваційних системах. Методологічне підґрунтя дослідження ролі консалтингових ресурсів в інноваційному розвитку економіки становить фундаментальний категоріальний ряд теорій інновацій, інноваційної економіки, економіки інновацій: інновації, інноваційний процес, інноваційна діяльність, інноваційна сфера, інноваційний потенціал, національні інноваційні системи, інноваційний тип економічного розвитку. 2.1. Інноваційний потенціал економіки і консалтингові ресурси Інноваційний розвиток економіки забезпечує досягнення нової якості економічного зростання, підвалини якого становлять інновації, що виступають чинником науково-технічного й соціально-економічного відновлення всіх сторін господарського життя сучасного суспільства. У науковій літературі існує значна кількість різних дефініцій поняття «інновація». Дане дослідження спирається на такі положення теорії інновацій, як (а) необхідність розмежування понять «науковий продукт-новація» і «інновація»; (б) трактування інновації в широкому розумінні: не тільки як науково-технічного, а й як соціально-економічного явища [ , , , , , , , , ]. Ми погоджуємося з думкою Р. Фатхутдінова, який пише, що новація – це оформлений результат фундаментальних і прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у якій-небудь сфері діяльності з підвищення її ефективності; інновація є кінцевим результатом впровадження новацій з метою зміни об'єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного чи іншого ефекту [127, с. 45]. Дійсно, інновація є результатом втілення у господарську практику наукового продукту – новації. Щодо цього має рацію О.М. Хотяшева, визначаючи конкретні нововведення на фірмі як інновації у вузькому їх розумінні [128, с. 12]. Однак, розрізняючи ці два поняття – новація й інновація, не слід обмежувати смисл інновації та інноваційної діяльності впровадженням новацій у виробництво. Спираючись на трактування інновації в широкому розумінні, треба, з нашого погляду, визначати її як результат інноваційного процесу в цілому, а не тільки однієї з його стадій – впровадження новацій у господарську практику. Інноваційний процес (цикл), як відзначає В. Зянько в статті «Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив», становить собою послідовний ланцюжок подій, що сприяють ніби «дозріванню» інноваційної ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, а далі – і поширенню результату на практиці господарювання згідно з інтересами підприємця-новатора, поєднуючи науку, техніку, економіку, підприємництво й управління [ , с. 84]. Основними стадіями сучасного інноваційного процесу є: (а) зародження інноваційної ідеї внаслідок технологічного поштовху або виклику попиту, а також спільного впливу технологічного розвитку й ринку; (б) втілення цієї ідеї в новацію, що приймає різні форми; (в) комерціалізація новації; (г) впровадження в господарську практику новації – нововведення; (д) рутинізація нововведення, тобто його реалізація в стабільних умовах господарювання; (е) дифузія (тиражування) нововведення. Важливо підкреслити, що у сучасному інноваційному процесі комерціалізація, яка забезпечує ринкове визнання інноваційної ідеї, новації, нововведення, інтегрована (вбудована) в усі його стадії. Вона здійснюється з моменту зародження інноваційної ідеї і триває аж до дифузії нововведення, швидкість і масштаби якої безпосередньо залежать від попиту на ринку інновацій. «В умовах ринкової економіки, – відзначає Д. І. Кокурін, – здійснення інноваційної діяльності опосередковується комерційною доцільністю» [53, с. 35]. Комерціалізацію новації вирізнено нами в окрему стадію, оскільки вона разом із зародженням інноваційної ідеї та її втіленням у інтелектуальному продукті – новації, впровадженням останньої, рутинізацією й дифузією нововведення в рамках інноваційного процесу виступає особливим видом діяльності, зміст якої становить надання новації товарної форми.