Внутрішньофірмове консультування як особливий сегмент ринку консалтингових послуг

Внутрішньофірмове консультування як особливий сегмент ринку консалтингових послуг Внутрішньофірмове (внутрішнє) консультування, спрямоване на забезпечення необхідного рівня компетентності управління бізнес-процесами, виступає невід'ємним елементом системи управління фірмою. Як справедливо вказують В.А. Верба й Т.І. Решетняк, створення й розвиток внутрішнього консультування в межах корпорації свідчить про визнання доцільності консультаційного підходу, його технічних і методичних переваг [51, с. 21]. На сьогодні в діяльності більшості фахівців і менеджерів фірм можна виділити 2 взаємозалежних напрямки – безпосереднє здійснення покладених на них функцій і консультування з питань, які входять у коло їх компетенції. У багатьох фірмах створюються й діють консультаційні підрозділи, для яких надання професійної допомоги у вирішенні питань ведення бізнесу є їх функціональним обов'язком. Так, за даними А.П. Румянцева та Ю.О. Коваленко в Україні 23% від загальної чисельності всіх суб'єктів підприємництва мають у своїй структурі консультаційні відділи [122, с. 179]. Крім того, одним із завдань працівників фірми може бути розробка й реалізація різних проектів, спрямованих на розв’язання певних проблем її функціонування. Як пише Ю. Веретельникова, внутрішнє консультування – це проведення консалтингового проекту всередині компанії силами власних фахівців [20]. Внутрішньофірмове (внутрішнє) консультування становить собою сукупність різних видів консультаційної діяльності, здійснюваної окремими працівниками фірми та її спеціалізованими підрозділами і спрямованої на підвищення ефективності й конкурентоспроможності бізнесу. Зараз система внутрішнього консультування – це найважливіший структурний елемент фірми, діяльність якої все більшою мірою спирається на використання інтелектуальних ресурсів. З нашого погляду, рівень розвитку зазначеної системи є досить об'єктивним показником ступеня інтелектуалізації підприємницької діяльності, її інновативності. Внутрішньофірмове (внутрішнє) консультування може здійснюватися в різних організаційних формах, як-то: а) консультування як один з напрямків діяльності фахівців та управлінців середньої й вищої ланки – консультування-функція; б) включення до складу персоналу фірми працівників, для яких консультування є професійним обов'язком – консультування--професія; г) організація консультаційного відділу як функціонального підрозділу фірми, працівники якого є професійними консультантами – консультаційний відділ; д) створення консультаційної служби, що діє на основі кошторису витрат – консультаційна служба – центр витрат; е) організація консультаційного підрозділу фірми, в діяльності якого сполучаються характеристики внутрішнього й зовнішнього консультування – консультаційна служба – центр прибутку; є) створення консультаційної групи, діяльність якої спрямована на реалізацію консультаційних проектів інноваційно-стратегічного змісту – центр інвестицій. Консультування-функція, з одного боку, є найпоширенішою й найдоступнішою, з другого – найменш ефективною формою внутрішнього консультування. Внаслідок того, що консультаційна допомога не є основною, а вторинною функцією фахівців та управлінців фірми, її здійснення, як правило, є недостатньо мотивованим, має несистемний і необов'язковий характер. До того ж, у таких внутрішніх консультантів немає ні необхідних навичок консультаційної роботи, ні часу на її виконання. Тому ця організаційна форма внутрішнього консультування може бути ефективною тільки щодо вирішення поточних питань, пов'язаних зі здійсненням окремих напрямків діяльності фірми. На рівні вищого керівництва фірми специфічною формою організації консультування-функції може бути модель наближеного радника, у ролі якого виступає топ-менеджер, якому глава фірми віддає перевагу. Як пише Д. Ю. Красовський, іноді їх відносини трансформуються в сугубо довірчі: радник стає фаворитом, отримуючи для себе вигоду. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо у фірмі загострюється боротьба за місце наближеного радника