Визначення категорії «логістична економіка» у контексті інтернаціоналізації господарських систем

Визначення категорії «логістична економіка» у контексті інтернаціоналізації господарських систем В економічно розвинених і цивілізованих країнах, як, втім, і у світовій економіці в цілому, принципово нічого не змінилося за останні 17 років. У світовому співтоваристві не відбулося за цей період нічого революціонізуючого й дестабілізуючого, крім зміни геополітичного простору колишнього СРСР. Події ж на цьому просторі фактично не зробили істотного впливу на світову економіку, тому що еластичність останньої до будь-яких реальних економічних змін на просторі колишнього СРСР (це 1/6 частина суши - менше 17%) була свідомо несуттєвою, оскільки, по-перше, частка ВНП СРСР у світовій економіці становила менше 17%, а по-друге, зовнішньоторговельний обіг «важив» у ВНП менш 5%. Позначалася також як і політика невизнання існування світової економіки (штучний розподіл її на «капіталістичну» та «соціалістичну»), так і курс декількох десятиліть на економічну ізоляцію. Тому цілком природно, що, незважаючи на катастрофу української економіки (притім у двох вимірах: спад виробництва в 2-3 рази, територіальний переділ, розрив народногосподарських зв'язків підприємств всіх галузей), ці події практично не позначилися на показниках світової економіки в цілому, на зовнішньоекономічній політиці розвинених країн; не торкнулися стратегічних планів й програм розвитку основних розвинених країн, сумарний валовий національний продукт яких становить понад 75% від загальносвітового. Однією із причин такої нечутливості світової економіки до зазначених «епохальних» подій є те, що на геополітичному просторі не виявилося місця адекватному розмірам ринку збуту (через низьку платоспроможність населення) і надійним інвестиційним проектам (через сумнівну легітимність владу імущих і тому можливої політики змін їхніх спадкоємців). Тому як і раніше характерним у стратегії економічної політики й у тенденціях і факторах розвитку світової економіки залишається упор на науково-технічний прогрес (НТП), а не на комерцію без нього, як в Україні 90-х рр. ХХ ст., що періодично переходить у науково-технічні революції (НТР) і їх наслідок — економічний прогрес. Сказане може означати, що той стан (економічний, морально-психологічний й розумовий), у якому перебуває наша країна, — є явищем випадково-тимчасовим, і неминучим є повернення в «лоно» факторів і тенденцій цивілізованого розвитку світової економіки, тобто на основі НТП і НТР, для яких логістика буде функцією оптимального розвитку у XXI ст., а інтелектуальний продукт — самим затребуваним. В цьому зв'язку доцільно підкреслити величезну значимість такого головного фактора цивілізації, яким є НТП і його логістична економіка. Як відомо, взаємодія НТП, інтенсифікації (ефективності використання наявних ресурсів) і нагромадження капіталу (розширеного відтворення на новій технічній основі) завжди становило й становить внутрішню основу поступального руху економіки на її машинній стадії виробництва. Характер цієї взаємодії міняється під впливом багатьох факторів, пов'язаних з розвитком як технічного прогресу, так й економічної організації виробництва. Сама ця взаємодія, її особливості істотно розрізняються не тільки в часі.