Позиціювання України у світовій глобальній логістичній системі

Позиціювання України у світовій глобальній логістичній системі Процес позиціювання України у світовому економічному просторі проходить в умовах зміни зовнішнього середовища й посилення конкурентної боротьби на міжнародному рівні. У цьому зв'язку досліджено, з урахуванням раніше визначених принципів сучасної економічної глобалізації (розділ I), позиції національного господарства України на світових ринках. Характерною рисою економічного розвитку України в період трансформації стало посилення зовнішнього вектора розвитку. В останнє десятиліття підприємства чорної й кольорової металургії, хімічної промисловості, АПК, транспортного машинобудування та низки інших галузей для збереження обсягів виробництва й рівня зайнятості намагалися повною мірою використати можливості задоволення зовнішнього попиту, що стало можливим у результаті лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. У 2006 р. частка експорту в загальних обсягах випуску в цілому у економіці України досягла 25,6%. Найбільш значною питомою вагою експорту у випуску характеризувалися металургія й обробка металу (78,2%), текстильна й шкіряна промисловість (71,1%), хімічне виробництво, гумові й пластмасові вироби (65,8%), виробництво машин й устаткування (64,6%), нафтопереробка (43,6%), транспорт (42,4%), видобуток неенергетичних матеріалів (40,9%), лісове господарство (37,5%), деревообробна й целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа (33,6%). [182] Стиск внутрішнього попиту й звуження ринків збуту на початку 90-х рр. XX ст. спонукували вітчизняних виробників до масового виходу на зовнішні ринки й спричиняли аномальне розростання експортного сектора. Однак серед підприємств, породжених плановою економікою, конкурентні переваги на світових ринках мали тільки ті, які спеціалізувалися на виробництві енерго- і матеріалоємної продукції з низьким ступенем обробки. Слабість і неефективність промислової політики держави не створювали умов для зародження в Україні нових виробництв, які б у перспективі могли забезпечити якісні зміни в структурі національної економіки й підвищення ефективності експорту.