Розвиток оподаткування доходів фізичних осіб

Розвиток оподаткування доходів фізичних осіб Основні елементи сучасної системи оподаткування склалися в стародавні часи. Кожному етапу розвитку суспільства відповідав певний рівень економічного розвитку і, відповідно, податкової системи, яка мобілізувала кошти в державну казну. Існує багато думок з приводу трактування сутності і передумов виникнення податків. В стародавні часи їх пов’язували з такою функцією держави як підтримання обороноздатності країни, тому і існує думка, що податки породжені війною. Пізніше по мірі удосконалення державного устрою, розширення функцій держави податки ставали джерелом певних соціальних гарантій населенню. Тому можна визначити податки як фінансове підґрунтя держави. На думку французького діяча П.Ж. Прудона (1809-1865), питання про податки – це питання про державу. Оскільки появу податків пов’язують з поділом суспільства за рівнем доходів громадян і виникненням держави, можна виділити два наукових підходи до ролі держави в процесі оподаткування. В першому випадку податок розглядався як джерело невиробничих видатків держави, перш за все, підтримання обороноздатності країни. Податок називали викупом, який сплачували за звільнення від обов`язку захисту країни [65, с.11], та не пов’язували із задоволенням соціально – економічних потреб суспільства. Інший підхід полягає в тому, що податок пов’язувався із виконанням соціально-економічних функцій держави. Представник італійської фінансової школи Ф.С. Нітті (1868-1953) визначав державу як форму соціальної кооперації, без якої не може бути ніякого розвитку і трактував податки як частку багатства, яку громадяни дають державі та місцевим органам для забезпечення колективних потреб [112, с.54]. Одним із ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем в процесі їх історичного розвитку було оподаткування фізичних осіб. Розвиток особистого оподаткування пройшов тривалий і складний шлях від подушного оподаткування до податків з доходів і майна фізичних осіб. Перший етап охоплює період з моменту появи податків до середини XVII століття і характеризується стихійністю. На початку зародження державного устрою фінансова система була нерозвиненою. Прямі податки взагалі не мали загального характеру і справлялися лише з громадян, які вважалися неповноцінними – рабів, полонених. За часів натурального господарства домінували найбільш примітивні форми державних доходів, такі як військова здобич, натуральна форма податку у вигляді трудової повинності. Поряд існували досить специфічні збори, такі як податок на фруктові дерева, виноградні лози. Оподатковувалися раби, нерухомість, худоба, предмети розкошу. Перші рядки про особисте оподаткування можна знайти в Біблії, де зазначено, що всі громадяни повинні були сплачувати податок в розмірі десятини від усіх доходів. В стародавньому Єгипті XVII століття до нашої ери оподаткування громадян існувало у вигляді трудових повинностей, за допомогою яких здійснювалось будування пірамід, храмів, водосховищ інших важливих державних об’єктів. А в Індії IV століття до нашої ери селяни отримували землю в особисте користування тільки в разі сплати податків. Конфуціанська ідеологія проголошувала помірність при справлянні податків. Селяни сплачували єдиний податок, в залежності від кількості зібраного зерна [32, с.15]. В античні часи у Римі, Афінах, Спарті податки збирали лише у тих випадках, коли держава опинялася у великій скруті [35, с.6] тобто вони носили цільовий характер і були тимчасовими. Головним джерелом державних доходів в Римській імперії був провінціальний податок, який поділявся на поземельний та особистий. Крім того існувала також подушна подать, під яку підпадали, перш за все, найбідніші громадяни, панівні ж класи мали різні привілеї. Візантійська імперія також характеризувалася розвиненою податковою системою, основу якої складали податок на оснащення армії та поземельний податок [69, с.31]. Формування податкової системи Русі почалося з кінця IX століття. Основним джерелом доходів князівської казни була данина, яка стала одним з перших прямих податків Стародавньої Російської держави. За наказом князя Олега, данина справлялася з племен, що знаходилися під його владою. Данина була єдиним джерелом доходів і використовувалася для задоволення потреб князя і війська. Оподатковувалися тільки селяни, а заможні верстви населення, в тому числі й духовенство звільнялися від нього. Об’єктами оподаткування в різні часи були: земля, двір, дім. Також було поширене подушне оподаткування, яке припадало на кожного чоловіка, який досяг працездатного віку. За часів І. Грозного була введена стрілецька подать, кошти від збору якої спрямовувалися на створення регулярної армії. Впроваджувалися також і непрямі податки з фізичних осіб. В середині XVII століття існувало єдине мито для торговців, яке складало 5 копійок з карбованця обороту. Почали зароджувалися окремі елементи прибуткового оподаткування. Оподаткування фізичних осіб в стародавні часи характеризувалося, суб’єктивізмом щодо встановлення податкових норм, великою кількістю податків. Держава переслідувала лише власні інтереси поповнення бюджету. Досить влучно охарактеризував податки філософ Ф. Аквінський (1226-1274), визначивши як дозволену форму пограбування [149, с.35]. І хоча система пільг почала складатися, стосувалася вона переважно заможних класів, таких як духовенство, поміщики. Більш розповсюдженою була натуральна форма оподаткування, а податки в грошовій формі були лише другорядним джерелом формування державних доходів. Подібна практика характерна для тих етапів розвитку людства, коли держава відігравала обмежену роль в суспільному житті, а податки виконували суто фіскальну функцію. Система оподаткування, в якій переважало примітивне і принизливе подушне оподаткування громадян не сприяла соціально-економічному розвитку, а навпаки призводила до занепаду держави. М. Тургєнєв з цього приводу зазначив, що: „Неискусное собирание денег с народа подало повод к лютеровой реформации. Расстройство финансов, конечно же, не произвело французской революции, но во многом способствовало оной