Стан та проблеми формування прибутковості виробництва продукції скотарства

Стан та проблеми формування прибутковості виробництва продукції скотарства Скотарство є однією з найважливіших галузей сільського господарства України. Важливість її розвитку обумовлюється тим, що вона відіграє виключно важливе значення з точки зору вирішення однієї з першочергових і головних проблем аграрного сектору економіки України – це забезпечення населення раціональними нормами споживання незамінними за своїми якісними властивостями продуктами, насамперед молоком та яловичиною. Останнім часом розвитку скотарства приділяється підвищена увага, адже обсяги виробництва її продукції не тільки не забезпечують населення оптимальним їх рівнем, але й взагалі не досягають навіть мінімальних норм. Так, зокрема, по Україні за даними 2007 р. у розрахунку на одну особу споживалось 224,6 кг молока та молочних продуктів і 45,7 кг м'яса та м'ясо-продуктів, що менше навіть від їх мінімальної норми (341 кг і 52 кг), тоді як у 1990 р. ці показники були наближеними до раціональних науково-обґрунтованих норм (380 кг і 83 кг) і дорівнювали 373,2 кг і 68,2 кг, відповідно [71, с.145]. У результаті вивчення значної чисельності наукових публікацій останнього часу [72-74], присвячених проблемам стану та розвитку галузі скотарства у нашій країні, було з’ясовано, що однією з головних причин подібного становища є те, що у період ринкових трансформацій у галузі відбулися суттєві зміни. Одна з них має вкрай негативний характер і полягає у тому, що загальні обсяги виробництва продукції суттєво скоротилися. Цей висновок підтверджується даними Держкомстату України, що віддзеркалюють стан розвитку галузі у 2007 р. Так, у цілому по Україні загальні обсяги виробництва молока в усіх категоріях господарств із 24508,3 тис. тонн у 1990 р. зменшилися до 12262,1 тис. тонн у 2007 р., тобто у 2 рази. Ще більш швидкими темпами відбувалося зменшення обсягів виробництва приросту ВРХ – у 4,3 рази (з 3248,1 тис. тонн до 761,7 тис. тонн) [71, с.107,109]. Між тим ставляться великі завдання. У відповідності з «Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року», прогнозується збільшити виробництво молока до 20 млн. тонн, а м'яса – до 5,1 млн. тонн [75, с.53]. Але поки-що ситуація складається таким чином, що, як зазначалося, минулий 2007 р. не наблизив до вирішення цього завдання і, як свідчать оприлюднені прогнози, – 2008 р. принесе подальше зменшення обсягів виробництва молока, а також поголів'я корів. У 2008 р. в Україні очікували надоїти близько 11750 тис. тонн молока, що на 505 тис. тонн менше ніж минулого року. За прогнозами падіння виробництва цього чи не найважливішого продукту харчування сягатиме 4,0 % [76, с.10, 11]. А це одночасно ускладнить і забезпечення потреб у м’ясі, оскільки яловичині у його загальному балансі належить чильне місце (у 2007 р. – 29,7 %). У подальшому ми повернемося до цих проблем, а поки що спробуємо з'ясувати: чому ж підприємства скорочували та продовжують скорочувати обсяги виробництва продукції скотарства? До цього питання зверталися П. С. Березівський, В. І. Бойко, Н. Г. Копитець, О. В. Мазуренко, В. Я. Месель-Веселяк, М. К. Пархомець, П. Т. Саблук, В. Г. Ткаченко, О. М. Шпичак, Н. І. Шиян та інші [77-84]. Усі вони схиляються до думки, що однією з головних проблем зменшення обсягів виробництва продукції залишається невпинне зменшення поголів'я великої рогатої худоби. В Україні у період 1990-2007 рр. в усіх категоріях господарств чисельність поголів'я великої рогатої худоби зменшилась у 4,5 рази, у тому числі поголів'я корів – у 2,7 рази [71, с.101; 85]. За оперативними даними станом на 01 вересня 2008 р. зменшення триває. Порівняно з аналогічним періодом 2007 р. поголів'я великої рогатої худоби зменшилося ще на 9,1 %, а поголів'я корів – на 6,5 % [86, с.12]. За оцінками Б. К. Супіханова у Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Полтавський та Харківській областях практично знищене все поголів'я ВРХ м'ясного напрямку [87, с.9]. Нами поділяється позиція Л. А. Ільківа, на думку якого скорочення поголів'я худоби виправдане лише у випадку прискореного нарощування її продуктивності [49, с.74], що сьогодні досягається з великими труднощами. З метою подолання кризової ситуації та поступового відновлення галузі Кабінетом Міністрів України на прикінці серпня 2008 р. прийнято постанову «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва». Мінагрополітики спільно з Українською академією агарних наук затвердили «Галузеву програму розвитку молочного скотарства України до 2015 року» [88, с.13]. Крім того, постало завдання розробити Концепцію «Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року» [88], яке витікає з одного з п’яти завдань «Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» [75]. Така підвищена увага до розвитку скотарства зрозуміла. В зв'язку з цим виникає потреба комплексно підійти до оцінки ефективності скотарства, яка б враховувала не тільки економічні, а й інші екологічні та соціальні складові, які мають виключно важливе значення. Їх важливість визначається сукупністю чинників і насамперед серед яких одним з провідних є чинник, пов'язаний зі сталим розвитком сільського господарства, як першочерговим завданням економічного розвитку взагалі.