Концептуальні підходи до процесів формування механізму трансфертного ціноутворення в банківських установах

Концептуальні підходи до процесів формування механізму трансфертного ціноутворення в банківських установах Вплив процесів інтеграції на розвиток вітчизняного банківського ринку збільшення питомої ваги іноземного капіталу в банківському секторі економіки, розширення мережі філій банківських установ в Україні потребують удосконалення методів та технологій децентралізованого управління. Як свідчать дослідження, питанням децентралізації управління банківськими установами, організації внутрішнього комерційного розрахунку, побудови фінансової структури та процесів трансфертного ціноутворення присвячено праці вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків. Серед учених немає єдиної думки щодо визначення місця вказаних процесів в системі економічних наук: вказані питання розглядаються як складова управлінського обліку (К. Друрі, Ч. Хорнгрен ) фінансового менеджменту в банку (Дж. Сінкі, І. Ніконова, Л. Примостка) чи банківського контролінгу (Х. Шейренбек, А. Кенжалієв, Н. Шульга) [ , , , ]. Однак необхідно зазначити, що в економічній літературі недостатньо уваги приділяється визначенню вказаних процесів та методик організації управління банківською діяльністю як складових побудови механізму трансфертного ціноутворення. Обґрунтування концептуальних підходів до формування механізму трансфертного ціноутворення потребує визначення поняття „механізм” та його складових. Провівши дослідження, ми дійшли висновку, що в загальному вигляді механізм – це внутрішній устрій, система чого-небудь, наприклад державний механізм, господарський механізм або сукупність станів і процесів, з яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне і тому подібне явище (наприклад, механізм хімічної реакції, механізм мислення) [ , с. 534]. На нашу думку, ці визначення, з одного боку, тлумачать механізм у загальному вигляді як сукупність станів та процесів системи, а з іншого, – виділяють різновиди механізмів. Отже для визначення сутності та змісту механізму трансфертного ціноутворення потрібно дослідити поняття „економічний механізм”. В економічних словниках наводяться наступні тлумачення економічних механізмів. Економічний механізм – „сукупність організаційних структур і конкретних форм та методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються економічні закони, що діють у конкретних умовах, процес відтворення” [ , с. 145] або „перелік правил, що створені для здійснення певного результату через взаємодію певної кількості елементів, кожен з яких максимізує свою корисність” [ ]. Схожість цих двох дефініцій полягає в тому, що їх автори визначають механізм як сукупність правил, норм, методів управління, принципів тощо. Перевагою першого з визначень, на нашу думку, є доповнення до правил сукупності „організаційних структур”, тобто є спроба визначити елементи механізму, але про існування (формування) взаємозв’язків між ними не йдеться, а перевагою другого визначення є те, що економічний механізм пов’язується з активною взаємодією „певної кількості елементів”, яка спрямована на досягнення результату. Урахування різних розумінь двох дефініцій, на нашу думку, має бути квінтесенцією визначення досліджуваного поняття. Однак недоліком другої дефініції є те, що сутність механізму визначена не через взаємодію елементів для досягнення певного результату, а як „перелік правил”, якому підпорядковується зазначена взаємодія, що, з нашого погляду, спотворює сутність поняття „економічний механізм”.