Фінансова спроможність як умова забезпечення соціально-економічного розвитку регіону

Фінансова спроможність як умова забезпечення соціально-економічного розвитку регіону Розвиток регіону залежить від багатьох факторів та ресурсних можливостей. Задля повного та ґрунтовного дослідження сучасного рівня соціально-економічного розвитку регіонів України та забезпечення такого розвитку необхідне врахування передусім фінансових факторів. Фінансові ресурси регіону як один із видів ресурсів, що забезпечують його функціонування і розвиток, здатні пов’язувати інші ресурси та певною мірою можуть їх заміняти. Така здатність фінансових ресурсів визначає пріоритетне їх значення у спроможності забезпечення регіонального розвитку. Разом з тим, сучасні проблеми розвитку регіонів України пов’язані, насамперед, із обмеженістю їх фінансових ресурсів, залежністю від коштів державного бюджету, вимагають формування та реалізації дієвого механізму забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, здатного задовольняти територіальні потреби. У зв’язку з цим, питання підвищення соціально-економічного розвитку регіону з позицій забезпечення фінансової спроможності стало об’єктом широких наукових досліджень, предметом пильної уваги в органах законодавчої, представницької та виконавчої влади, які безпосередньо розробляють і здійснюють державну регіональну політику на всіх рівнях. Значний внесок у формування механізмів фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіону внесли провідні вчені-економісти: О.Барановський, Й.Бескид, М.Бутко, І.Вахович, О.Василик, В.Геєць, З.Герасимчук, М.Долішній, С.Дорогунцов, А.Єпіфанов, М.Єрмошенко, Т.Заяць, М.Карлін, М.Козоріз, І.Лукінов, І.Луніна, А.Мельник, В.Онищенко, В.Опарін, К.Павлюк, Л.Петкова, С.Писаренко, Ю.Пітюренко, В.Поповкін, І.Сало, В.Семенов, Р.Слав’юк, Д.Стеченко, Л.Черчик, О.Чмир, М.Чумаченко, Ф.Ярошенко, С.Юрій та багато інших. Разом з тим, залишається ряд проблем соціально-економічного розвитку регіону, які спричинені значною централізацією фінансових ресурсів в управлінні соціально-економічним розвитком регіону, незацікавленістю територій у результативному їх використанні, відсутністю стимулів до нарощування фінансового потенціалу регіонального розвитку, що зумовлює актуальність даного дослідження і вимагає активації, насамперед, теоретичних пошуків розв’язання даної проблеми. В першу чергу це зумовлено складністю, багатоаспектністю, недостатністю вивчення на теоретичному та методологічному рівнях проблем фінансової спроможності регіону, підходів до її діагностики, відсутністю розробок щодо формування та реалізації відповідних механізмів забезпечення фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону. Вирішення цього завдання можливе за умови формування та активного впровадження принципів самофінансування та самозабезпечення. Адже, на сьогодні, регіони України надто залежні від центру, а державна підтримка територій спрямована в першу чергу не на стимулювання їх збалансованого розвитку, а на пасивну фінансову допомогу. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів країни, зумовлені недостатністю та залежністю від зовнішніх джерел фінансових ресурсів ще більш гостро постають в умовах їх неефективного використання. За таких умов, на нашу думку, в основу теоретичного дослідження має бути покладено не визначення потреб у фінансовій допомозі окремому регіону, а об’єктивна оцінка можливостей окремих регіонів держави щодо мобілізації фінансових ресурсів з різноманітних джерел і результативності їх використання та на цій основі встановлення обґрунтованих заходів і напрямів нарощування таких можливостей через механізми їх стимулювання до ефективного використання та нарощування ресурсів. Проблема сутності, підтримки та підвищення рівня фінансової спроможності соціально-економічного розвитку регіону є досить новою та мало дослідженою у сучасній українській економічній науці. Недостатня визначеність концептуальних засад фінансової спроможності регіону пояснюється складністю визначення самого поняття „фінансова спроможність регіону”, відсутністю його цілісної оцінки. У зв’язку з цим, зосередимо увагу на теоретичному осмисленні та науковому обґрунтуванні ефективних і дієвих механізмів забезпечення фінансової спроможності регіону, які базуються на фінансово-економічних принципах та напрямах розвитку, викладених у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, Законі України “Про місцеве самоврядування”, Концепції державної регіональної політики. Категорія “спроможність” означає матеріальну можливість здійснювати роботу. У Великому тлумачному словнику поняття “спроможність” розглядається як: 1) властивість виконувати, здійснювати роботу; 2) здатність для здійснення чого-небудь; 3) наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь, можливостей [1, c. 1182]. У Великому економічному словнику спроможність визначається як передумова, схильність і вміння виконувати будь-які дії [2, с. 991]. Із наведених визначень чітко проглядається, що спроможність відображає стан об’єкта та його можливості в багатьох реальних процесах і явищах. Стосовно поняття “фінансова спроможність” ідеться про комплекс характеристик, отриманих на підставі цілісної оцінки фінансового стану на макро- чи мікрорівні, тобто визначення фінансового стану об’єкта дослідження, а також можливостей зміни цього стану задля забезпечення стабільного розвитку. Погляди науковців на проблему фінансової спроможності стосовно різних об’єктів дослідження можна згрупувати у три групи. Перша група вчених під фінансовою спроможністю розуміє можливість достатнього фінансового забезпечення об’єкта дослідження [3, с. 42-50; 4, с. 73]. Так, Г.Мерзлікіна та Л.Шаховська, розглядаючи фінансову спроможність на рівні підприємства як забезпеченість фінансовими ресурсами, виділяють її як складову економічної спроможності, яка ще охоплює ринкову (спроможність підприємства на ринку реалізовувати продукцію і купувати матеріали, комплектуючі та ін.) та виробничу (забезпеченість підприємства засобами праці) спроможності [3, с. 42-50]. А.Поддєрьогін зазначає, що фінансова спроможність підприємства забезпечити дотримання своєчасності виконання власних поточних зобов’язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолютною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покриття) потреби підприємства у капіталі. Результатом такої спроможності підприємства та її кількісним виразом є рівень його ліквідності та платоспроможності [4, с. 73].