Географічна диверсифікація зовнішньої торгівлі як чинник стимулювання несировинного експорту

Географічна диверсифікація зовнішньої торгівлі як чинник стимулювання несировинного експорту Попри відмінності у підходах до розвитку несировинного сектору (розділ 1), включно із вибором макроекономічного середовища (розділ 2), країни Південно-Східної Азії та Східної Європи об’єднує географічна орієнтація на ринки промислово-розвинених країн, відповідно США та Західної Європи. Переорієнтація на промислові країни відбувається в Україні (рис. 3.3), але надто повільно і нелінійно. Водночас зберігається орієнтація на Росію та інші країни СНД. Звичайно географічна орієнтація на ринки промислових країн сама по собі не гарантує збільшення експорту та поліпшення його структури, як це переконливо демонструють країни Латинської Америки, однак для конкретного українського випадку може мати сприятливе значення. Низькі темпи зростання несировинного експорту в Україні природно пояснити “традиційною” географічною структурою експорту, де домінує Росія (попит на низькотехнологічну продукцію), а експорт у промислові країни має переважно сировинний характер. Слід відзначити брак політичної волі щодо рішучої переорієнтації на перспективні зовнішні ринки (в короткочасному плані це вимагає значних інвестицій і може позначитися зниженням прибутковості експортерів). Упродовж 1996–2006 рр. в українському експорті питома вага промис¬ло-вих країн повторює “”- подібну траєкторію: рівноважне значення цього показ-ника поступово зросло з 16 % у 1996 р. до 23 % у 2002 р., однак за останні три роки знизилося до 19 % (рис. 3.4). В основному це сталося за рахунок стрімкого зростання частки країн, що розвиваються, ─ до 37 % в 2005 р., але 2006 р. цей показник знизився. Водночас частка Росії, яка уособлює протилежний інтегра-ційний вектор, поступово зменшилась нижче 20 %, тоді як країн Східної Європи – практично не змінилася (12 %). Варто зауважити, що з початку 2006 р. частка Росії поступово зросла до 25 % і поки що немає можливості оцінити характер цього явища – перманентний чи тимчасовий. Трендові значення часток Росії та країн СНД в експорті України з 2004 р. починають набувати висхідної тенденції. Натомість помітним є зниження ваги промислових країн (з 2002 р.) та країн, що розвиваються (з 2005 р.). Зокрема, у 2006 р. помітно зрос¬тання частки Росії в українському експорті та зниження ваги країн, що роз¬ви¬ваються, що спостерігається на тлі незначного збільшення часток Східної Європи і решти СНД. В українському імпорті традиційно домінує Росія, що обу¬мовлено високою залежністю від “критичного імпорту” енергоносіїв (рис. 3.4). Станом на кінець 2006 р. рівноважні траєкторії імпорту з Росії (низхідна) і промислових країн (висхідна) практично зрівнялися на позначці 30 %. Частка країн, що розвиваються в імпорті незначно зростала до 2004 р. (19,7 %), а надалі знизилась у 2006 р. до 15 %. Помітними є вагові частки країн Східної Європи та СНД, що у 2001–2006 рр. коливаються на рівні 10 %.