Теоретичні засади бухгалтерського обліку земельних ресурсів

Теоретичні засади бухгалтерського обліку земельних ресурсів Бухгалтерський облік здійснюється в усіх сферах економіки: в організаціях і підприємствах, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження та контролю за їхньою діяльністю. Він забезпечує отримання і опрацювання потрібної інформації на підставі безперервного документального відображення фактів господарської діяльності і є функцією управління [24, с. 13]. Господарські активи (засоби) й джерела їх утворення, господарські процеси та їх результати є основними об’єктами бухгалтерського обліку [12, с. 23]. Господарські засоби – це майно підприємств, яке представлено засобами виробництва (засоби та предмети праці), засобами у сфері обігу (предмети обігу; кошти; кошти в розрахунках; засоби, що обслуговують обіг), засобами невиробничої сфери [72]. В аграрній сфері земельні ресурси є основним господарським засобом, тому важливим завданням є розкриття змісту землі як об’єкта бухгалтерського обліку. „Облік земель – це ціла система заходів щодо реєстрації інформації про землю кількісного, якісного та правового характеру” [111, с. 259]. Метою бухгалтерського обліку земельних ресурсів є отримання даних про землю, необхідних для зовнішніх (кредиторів, інвесторів) та внутрішніх користувачів для прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального та ефективного використання земель. До ключових завдань бухгалтерського обліку земельних ресурсів можна віднести: • створення належної інформаційної бази щодо відображення фізичного стану земельної ділянки, ведення агротехнічних записів стану та змін по окремих земельних ділянках (сівозмінах) для систематичного контролю за збереженням якісних характеристик та ефективним використанням земельних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах; • визначення об’єктивної вартісної оцінки землі (історичної, фактичної, справедливої); • чітке документальне оформлення та своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з надходженням, вибуттям та використанням земельних ресурсів; • відстеження змін щодо передачі прав на земельні ресурси, спостереження за рухом земель разом із будівлями та спорудами, відображення змін у складі та стані земельних угідь при переході від одного стану в інший; • відображення та контроль за наявністю та рухом коштів, призначених для цільового фінансування витрат щодо покращення землі; • накопичення відповідної інформації про власні та залучені земельні ресурси сільськогосподарських підприємств та правильне відображення її при складанні відповідної бухгалтерської звітності; • контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати податків на землю та відображенням їх в обліку. Земельні ресурси в бухгалтерському обліку можна розглядати з абсолютно різних позицій, що зумовлюється не тільки їх багатофункціональністю, а й великою кількістю методологічних підходів. В літературних джерелах можна зустріти характеристику землі як матеріального, так і нематеріального активу, складової цілісного об’єкту нерухомості, операційної та інвестиційної нерухомості, товару. Відтак простежимо, які з цих визначень найбільше розкривають економічний та обліковий зміст земельних ресурсів.