Підходи і проблеми визнання та віднесення активів до еквівалентів грошових коштів на початковому етапі їх бухгалтерського обліку

Підходи і проблеми визнання та віднесення активів до еквівалентів грошових коштів на початковому етапі їх бухгалтерського обліку Однією з найбільших проблем вітчизняної економіки на сучасному етапі її розвитку є низька ефективність використання грошових коштів та їх еквівалентів суб’єктами господарювання, що в кінцевому результаті відображається на їх інвестиційній привабливості, конкурентоспроможності на світових ринках, прибутковості тощо. Саме проблема неефективного управління грошовими коштами та їх еквівалентами, що виявляється у відсутності належного контролю за надходженням і використанням фінансових ресурсів, невідпрацьованості механізму формування фінансової звітності щодо руху грошових коштів, недоліках в побудові стабільно функціонуючої системи бюджетування на підприємстві призводить до необхідності детальної ревізії з метою удосконалення наявної політики в сфері обліку грошових активів багатьох суб’єктів господарської діяльності України. Як зазначає проф. А.М. Хорін „В системному бухгалтерському обліку основною категорією грошового капіталу є грошові кошти – засоби організації, які знаходяться в касі, на розрахункових, валютних і спеціальних рахунках в банках, перекази в дорозі, а також фінансові вкладення організації” [226, с.58]. Їх примноження, правильне використання, контроль за збереженістю, на думку проф. П.С. Безруких, є важливою задачею бухгалтерії. Від успішності її вирішення багато в чому залежить платоспроможність організації, своєчасність виплати заробітної плати її персоналу, розрахунків з постачальниками і підрядниками, платежів в бюджет та ін. [76, с.357]. Їх думку поділяє і В.П. Астахов, який вважає, що „… в умовах ринкової економіки найбільш ліквідна частина майна організації – грошові кошти – представляють собою її робочий капітал. Від його розміру і чіткої постановки бухгалтерського обліку залежить фінансова стійкість фірми, її платоспроможність” [53, с.171]. М. Джоунс говорить про грошові кошти та прибуток як про квінтесенцію підприємницької діяльності: „… простіше кажучи, гроші примушують світ обертатися, а бухгалтерський облік стежить за ними. Підприємства залежні від грошових коштів і прибутку. Якщо підприємства не продукують достатньо грошових коштів або отримують недостатній прибуток, вони наштовхуються на фінансові труднощі, а можливо навіть банкрутують. Бухгалтерський облік забезпечує підґрунтя для моніторингу, планування і контролю за грошовими коштами і прибутком” [20, с.3]. Важливість правильної постановки і ведення обліку грошових коштів та їх еквівалентів визначається необхідністю отримання релевантної інформації саме по цій ділянці обліку, яка вкрай необхідна зацікавленим особам для вироблення ними планів тактичних і стратегічних дій. Однак ринкові зміни останніх років, що стосуються в основному зближення економіки України із розвинутими економіками ринкового типу інших країн не могли не зачепити й інформаційне підґрунтя такого зближення – бухгалтерський облік. Із прийняттям вітчизняних П(С)БО, базованих на Міжнародних стандартах фінансової звітності у лексиконі вітчизняних обліковців з’явилося багато новітніх термінів, що вимагають наукового уточнення. Як наслідок, однією з проблем, що виникли в сучасній бухгалтерській практиці і не порушувались досі є ідентифікація та чітке розмежування таких категорій активів як грошові кошти, фінансові інвестиції та грошові еквіваленти. В даному випадку під ідентифікацією маємо на увазі ототожнення, прирівняння конкретного об’єкту бухгалтерського обліку із іншими подібними йому об’єктами на етапі первинного облікового спостереження. Однак перш ніж ідентифікувати певний актив як грошові кошти чи їх еквіваленти необхідно чітко усвідомити різницю між ними та фінансовими інвестиціями, які в основному уречевлені у вигляді цінних паперів. За своєю економічною сутністю фінансові інвестиції (й зокрема цінні папери) відрізняються від грошових коштів. В.А. Бєлов виділяє три основні відмінності цих різновидів фінансових активів [59, с.20]: „Під грошима в юридичному сенсі слова розуміють особливі об’єкти правовідносин майнового обігу, які характеризуються виконанням в ньому функцій загального знаряддя обміну і є в силу цієї властивості мірилом вартості (принципова відмінність від цінних паперів) і засобом збереження цінності; частина таких об’єктів або аналогічна до них можуть наділятися обов’язковою платіжною силою. Цінні ж папери ніколи не володіють примусовим курсом, і в цьому їх третя суттєва відмінність від грошей”. Ми погоджуємось з думкою С.Г. Хоружого, який вважає, що [227]: „По-перше, гроші – платіжний інструмент, а цінні папери – документи, що підтверджують права. По-друге, на відміну від кількісного обліку грошових коштів, за цінними паперами передбачається облік прав власності та обмежень щодо прав власності на цінні папери, а також облік зобов'язальних прав, що закріплені цінними паперами. По-третє, емітентом грошових коштів (зокрема паперових банкнот) є центральний банк держави, а емітентом цінних паперів може бути кожне підприємство”.