Оцінка грошових коштів та їх еквівалентів і відображення їх наявності й руху на рахунках бухгалтерського обліку

Оцінка грошових коштів та їх еквівалентів і відображення їх наявності й руху на рахунках бухгалтерського обліку Для формування достовірної інформації про фінансово-майновий стан підприємства та його господарську діяльність у системі бухгалтерського обліку, базованого на принципах ринкової економіки, необхідним є точне вартісне вимірювання фактів господарського життя. Від правильності оцінки, якою повинен бути охоплений увесь обліковий процес, залежить як визначення вартості майна підприємства так і обчислення величини фінансових результатів від його діяльності. Щодо важливості оцінки чітко й лаконічно висловився проф. Соколов Я.В.: [200, с.198]: „Поза грошовою оцінкою немає і не може бути системи бухгалтерського обліку”. Найбільш повним, на наш погляд, визначенням поняття „оцінка”, яке враховує її сутність як процесу, можливість здійснення професійним оцінювачем, критерії визнання інформації в обліку а також використання альтернативних способів оцінки є визначення, запропоноване З.С. Туяковою [213, с.154]: „Оцінка – це цілеспрямований, впорядкований процес обрахунку вартості об’єкту бухгалтерського спостереження в грошовому вимірі або висловлення думки про цінність об’єкту, що здійснюється економічним суб’єктом або професійним оцінювачем, який має відповідні повноваження; результати якого відображаються у фінансовій звітності з врахуванням вимог, які пред’являються до якісної характеристики фінансової інформації”. На думку проф. М.І. Кутера бухгалтерський зміст поняття „оцінка” передбачає поєднання трьох складових елементів [153, с.241-242]: 1) об’єкта або події, які є об’єктами бухгалтерського спостереження; 2) властивості (якості, ознаки) об’єкта, яка підлягає кількісній оцінці, що демонструє вартість об’єкта; 3) шкалу вимірювання або сукупність одиниць, в яких можна виразити властивість. Зазвичай мірою вимірювання слугують грошові одиниці тієї чи іншої країни. Фізичною формою уособлення грошових коштів слугують готівкові грошові знаки: паперові (білети) і металічні (монети). Форма і порядок їх виготовлення встановлюються, регулюються і контролюються державою. Записи по банківських рахунках, часто представлені електронними записами, слід визнати найсучаснішою формою грошей. На відміну від решти активів грошові кошти мають один вид оцінки – номінальну, або названу, вартість, яка вказана на грошовому знаку або числиться по банківському рахунку і не залежить від цінності самого носія: паперу, металу, пам’яті ЕОМ. Якщо вартість грошового знаку починає відрізнятися від його номінальної вартості (дорогоцінні та рідкісні монети, рідкісні купюри), то він або перестає використовуватись як гроші і відображається як дорогоцінний метал, товар за купівельною або найчастіше за поточною вартістю, або продовжує відображатися в обліку як гроші, однак в останньому випадку за номінальною вартістю [75, с.221-222]. Оцінка ж еквівалентів грошових коштів залежить від часу, на який вона проводиться та виду еквіваленту грошових коштів (табл.2.6). Справедлива вартість фінансового активу (а отже і еквіваленту грошових коштів) згідно МСФЗ 39 „Фінансові інструменти: визнання і оцінка” може бути достовірно визначена за таких умов: котирування фінансового інструменту публікується на відкритому активному ринку цього інструменту, борговий інструмент має рейтинг, присвоєний незалежною рейтинговою агенцією; грошові потоки за таким борговим інструментом можна обґрунтовано розрахувати; фінансовий інструмент можна оцінити на основі відомостей активного ринку.