Системний підхід до обліку й контролю фінансових результатів

Системний підхід до обліку й контролю фінансових результатів Удосконалення обліку й контролю фінансових результатів можливе за рахунок дослідження теоретичного та практичного аспектів їх побудови, що забезпечується застосуванням локального або системного підходу. Переваги останнього доведені такими науковцями, як В.Ф. Палій, Я.В. Соколов [133, с. 61–62], М.С. Пушкар [169, с. 37–38], О.В. Шелковникова [207, с. 53–55], Г.В. Шурупов [209, с. 19–20] та іншими. Тому вважаємо за недоцільне зупинятися на розгляді позитивних характеристик системного підходу, а охарактеризуємо його найбільш притаманні особливості, попередньо розглянувши сутність категорії “система”. Поняття “система”, що описане В.Є. Мащенко [101, с. 59], виникло у Стародавній Елладі. Її ототожнювали з організмом чи певним порядком. У античній філософії термін “система” пов’язували з упорядкованістю і цілісністю об’єктів природи. В епоху Відродження поняття буття як космосу змінилося на Концепцію системи світу, що має певну організацію, ієрархію, структуру та закономірності. У наш час термін “система” використовується достатньо широко, що пов’язано з розвитком системної ідеології як основи дослідження та опису природних і штучних цілісних об’єктів. Поняття “система” і його похідні в сучасних умовах є ключовими філософсько-методологічними і спеціально-науковими поняттями. У найбільш загальному значенні поняття “система” сучасні економісти [101, с. 60] застосовують для характеристики досліджуваного об’єкту у вигляді цілого, складного утворення, яке не описується аналітичною чи графічною залежністю. Стислий аналіз літературних джерел [35, с. 32; 115, с. 51; 126, с. 717; 167, с. 37] свідчить, що одні автори визначають систему як сукупність елементів, що взаємодіють один з одним, створюють визначену цілісність та єдність, другі – протилежність хаосу, неорганізованості, простому набору різних об’єктів без будь-якого взаємозв’язку, треті – сукупність елементів, об’єднану з метою досягнення поставлених цілей, четверті – сукупність об’єктів, яка в результаті їх об’єднання набуває нових властивостей, відмінних від властивостей кожного з окремих об’єктів. Дехто з дослідників вважає, що система – це форма організації чого-небудь. Погоджуємося з думкою А.В. Шегди [206, с. 450], що велика кількість тлумачень поняття “система” пояснюється специфікою системного підходу і того, рівня, на якому він перебуває у структурі наукової методології, незважаючи на те, що перераховані визначення доповнюють одне одного та в самих їх трактуваннях немає істотної різниці. Таким чином, важливість використання та розуміння поняття “система” зумовило появу системного методу дослідження або системного підходу, що нині є дуже поширеним. Системний підхід передбачає пізнання законів побудови, поведінки об’єкта дослідження, взаємодії його елементів на всіх рівнях структурної ієрархії, взаємозв’язків між рівнями ієрархії, забезпечення цілісності та функціонування об’єкту, а тому поєднує, з одного боку, внутрішні складові проблеми удосконалення обліку, з другого – підпорядковує облікові рішення системі управління підприємством. На нашу думку, системний підхід до обліку й контролю фінансових результатів в широкому розумінні повинен включати щонайменше три рівні: 1) система управління підприємством; 2) підсистеми бухгалтерського обліку та контролю; 3) елементи підсистем бухгалтерського обліку та контролю. Розгляд характерних особливостей та структури системи управління підприємством та підсистеми бухгалтерського обліку й контролю в цілому виходить за межі нашого дослідження, а тому буде проведений більш стисло, основна ж увага буде приділена дослідженню третього рівня, що забезпечить, на нашу думку, розвиток усіх без виключення запропонованих вище рівнів системного підходу та їх структурних елементів. автор кандидат економічних наук ПРОХАР НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА