Методика фінансового обліку доходів, витрат та фінансових результатів

Методика фінансового обліку доходів, витрат та фінансових результатів З метою розробки та обґрунтування пропозицій щодо покращення методики фінансового обліку результатів діяльності у сільськогосподарських формуваннях необхідно дослідити та проаналізувати нормативні джерела, праці вітчизняних і зарубіжних науковців щодо обліку доходів, витрат та фінансових результатів, оцінити стан практики обліку фінансових результатів, що дасть можливість довести необхідність проведення ґрунтовного дослідження. Реформування бухгалтерського обліку впродовж останніх десятиліть докорінним чином змінило методику обліку доходів, витрат та фінансових результатів. В умовах командно-адміністративної системи бухгалтерський облік в цілому та облік фінансових результатів зокрема був жорстко регламентований державними органами влади, на підприємствах унеможливлювалася будь-яка ініціатива, обов’язковим було виконання розпоряджень вищих органів управління та дотримання планових показників. Система обліку забезпечувала фіксування фактів господарської діяльності підприємства й відображення їх у звітності, а остання аналізувалася тільки з метою дотримання розпоряджень вищого керівництва, тому превалювала контрольна функція бухгалтерського обліку щодо виконання планових показників. В подальшому для обліку більш властивою стає альтернативність, а тому реалізовуються крім контрольної та інформаційної ще й аналітична функція, що покликана забезпечити управлінську ланку необхідною (релевантною) інформацією. Введення в практику господарювання Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [60] і національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) забезпечило багатоваріантність процедурної сторони обліку, його управлінську орієнтацію та посилення гармонізації й зіставності на міжнародному рівні. Суттєві зміни, що визначили методику бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів торкнулися не тільки термінології, а й порядку визнання доходів і витрат, їх класифікації, накопичення на рахунках, закриття на фінансовий результат тощо: 1) законодавчо закріплено принципово нову сутність доходів та витрат, що втілює в собі збільшення чи зменшення зиску від діяльності підприємства через зміну активів і зобов’язань, а отже – вплив на власний капітал підприємства. Також законодавцями сформульовано сутність прибутку (збитку) через перевищення доходів над витратами і навпаки; 2) визначено умови визнання доходів і витрат, що пов’язані з обов’язковістю їх достовірної оцінки та зміною передбачуваних економічних вигод. Анульовано альтернативність вибору “касового методу” чи “методу нарахування” щодо визнання доходів і затверджено принцип нарахування та відповідності доходів і витрат; 3) розмежовано доходи і витрати, що накопичувалися на рахунку “Реалізація” за видами операційної, фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності, а тому змінено методику їх формування на рахунках бухгалтерського обліку й списання на фінансовий результат; 4) запроваджено оцінку біологічних активів за справедливою вартістю та визначення фінансових результатів від первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів і від зміни справедливої вартості біологічних активів на дату балансу; 5) законодавчо закріплено “надходження” та “видатки” підприємства, які за будь-яких обставин не включаються до складу відповідно доходів і витрат; 6) змінено назву та склад загальногосподарських (нині адміністративних) і позавиробничих витрат (нині витрат на збут), включено їх до витрат періоду, а також переглянуто складові загальновиробничих витрат; 7) зменшено склад виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) на величину загальногосподарських і позавиробничих витрат, витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання у частці, що становлять реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення машин і обладнання; 8) розширено можливість вибору бази розподілу загальновиробничих витрат як в межах підприємства, так і його окремих структурних підрозділів. Введено поняття “фактичної” і “нормальної” потужності, що використовується для розподілу загальновиробничих витрат, встановлено альтернативність віднесення останніх до постійних та змінних; 9) переглянуто склад витрат за елементами та виключено з них капіталізовані й фінансові витрати; 10) встановлено самостійність підприємства при виборі статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); 11) анульовано поняття “балансового прибутку” як основного узагальнюючого показника діяльності підприємства та кардинально змінено методику розрахунку проміжних фінансових результатів; 12) розроблено методику визначення відстрочених податкових активів і зобов’язань. Крім того, зміна порядку нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів та відміна нарахування зносу на малоцінні швидкозношувані предмети, введення нових методів оцінки вибуття запасів тощо внесли корективи до визначення виробничої собівартості готової продукції, що не прямо, а опосередковано вплинуло на методику формування фінансового результату в сільському господарстві. В цілому, наближення бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів призвело до ґрунтовного опрацювання його теоретичних аспектів (термінів, класифікації, визнання об’єктів, їх складу тощо) та розширення альтернативності облікових процедур. Разом з тим, спрямованість бухгалтерського обліку на складання фінансової звітності за міжнародними вимогами призвела до втрати цінних надбань вітчизняної облікової практики, що формувалася десятиріччями. Зупинимося детальніше на положеннях чинної нормативної бази.