Калькулювання собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку

Калькулювання собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку Одним із важливих завдань бухгалтерського обліку є визначення собівартості продукції, адже собівартість дає можливість міркувати про те, наскільки результативно ведеться на підприємстві боротьба за підвищення ефективності суспільного виробництва, за раціональне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, яка якість роботи і господарювання, як дотримується режим економії. В багатьох країнах з уже розвинутою ринковою економікою облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції виділені в управлінський облік, який призваний давати інформацію для управління собівартістю продукції спеціалістам, адміністрації підприємства і його підрозділам. В практиці українських підприємств облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції вважається складовою частиною загальної єдиної системи бухгалтерського обліку. При цьому облік витрат на виробництво передбачає збір інформації про витрати виробництва, документальне оформлення здійснених операцій, пов’язаних з витратами виробництва. Пізніше ця інформація групується по різним ознакам та аналізується. На базі цієї інформації і виконується калькулювання. Собівартість продукції – центральний об’єкт управління і якісний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства, від його рівня безпосередньо залежить величина прибутку та рівень рентабельності. Калькулювання собівартості продукції – одна із важливих функцій обліку, але, крім його основного призначення, калькулювання є важливою інформаційною базою для вибору виробничих стратегій та ціноутворення. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежні. Так, наприклад, базою для визначення собівартості одиниці продукції є інформація, яка є в системі обліку витрат, а калькулювання собівартості кінцевого продукту визначається системою і організацією обліку витрат. З іншої сторони, ступінь деталізації обліку витрат залежить від мети, яка поставлена перед підприємством в сфері калькулювання. Бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію не тільки про загальну суму витрат і доходів, а систематизувати її за видами діяльності, щоб була можливість визначити ефективність виробництва конкретних видів продукції саме для цього і обчислюється собівартість. Однак однією із основних умов отримання достовірної інформації про собівартість продукції є чітке визначення складу виробничих витрат. В Україні склад собівартості продукції регламентується державою. Основні принципи формування цього складу визначені в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”[73] і конкретизовані в П(С)БО 16 „Витрати”[163], які чітко визначили витрати, що відносяться до собівартості продукції, робіт (послуг), і витрати, що здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування. Саме цей законодавчий акт визначає історичну (фактичну) собівартість одним з основних принципів бухгалтерського обліку. Регламентуюча роль держави по відношенню до собівартості продукції проявляється у встановленні норм амортизації основних засобів, тарифів відрахувань на соціальні потреби та ін. В Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”[72] наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання, що свідчить про необхідність обчислювання собівартості продукції.