Аналіз методик оцінки фінансового стану позичальника на прикладі комерційних банків

Аналіз методик оцінки фінансового стану позичальника на прикладі комерційних банків Функціонування кожного суб’єкта малого підприємництва в Україні безпосередньо пов’язане з досягненням цілей економічного характеру, яке неможливе без використання економічної інформації. Вплив фінансового важелю, який відображає обережне використання боргових зобов’язань з фіксованими виплатами для фінансування тих інвестицій, які обіцяють доход більший за відсоткові виплати по цим зобов’язанням, обумовлює вибір способів залучення фінансових ресурсів. Позитивна різниця між ставкою доходності і відсотковими виплатами збільшує власний капітал, негативна – зменшує. Нестабільний розвиток малого бізнесу, кризові явища в економіці країни, економічні проблеми, які стоять перед більшістю підприємств, виникають внаслідок впливу суб’єктивних та об’єктивних факторів, в тому числі таких як відсутність своєчасного, всебічного аналізу фінансового стану, обґрунтованих критеріїв його оцінки. Як економічна категорія фінансова стійкість підприємства уявляє собою такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство може ефективно використовувати грошові кошти для забезпечення стабільного процесу виробництва і реалізації продукції. Таким чином, фінансовий стан малого підприємства впливає не тільки на фінансування поточної, а й інвестиційної діяльності, на можливість кредитування, налагодження фінансових відносин з податковими, бюджетними органами, діловими партнерами, акціонерами, дозволяє оцінити ефективність використання фінансових ресурсів підприємств, розробити стратегічні напрямки розвитку підприємства. Оскільки необхідність аналізу фінансового стану малих підприємств не викликає ніяких сумнівів, постає питання про критерії його оцінки, методичні засади та практичний інструментарій, а також пошук резервів для його покращення. Вочевидь, аналіз фінансового стану підприємств має здійснюватись на основі загальновизнаних критеріїв оцінки, однак, на думку автора, конкретні методи аналізу та практичний інструментарій повинен обиратись в залежності від виду продукції, що виробляється, обсягів виробництва, мети діяльності підприємства в розрізі складових системи бізнесу, а саме інвестування, виробництва і фінансування. Так, питання аналізу фінансового стану висвітлювались в роботах багатьох економістів 21, 22, 32-34, 43, 70, 77, 78, 81, 87, 107, якими викладені методичні підходи до проведення діагностики фінансового стану. Вищезгадані методики є науковими (рекомендаційними). Окрім цього, існують державні методики, які затверджені Міністерством фінансів України та Агентством з питань банкрутства. В Україні державною є “Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій” 116, розроблена для надання методичної допомоги фахівцям Агентства з питань банкрутства, спеціалістам міністерств, відомств, податкових органів, що приймають рішення про неплатоспроможність підприємств. Однак ця спрощена методика викликала низку доречних зауважень та необхідність удосконалення наукових методик діагностики фінансового стану та банкрутства фахівцями-аналітиками, це одна з причин того, що вона не є обов’язковою для використання. На думку автора, найбільшими аналітиками практичного інструментарію, які систематизували низку методів і систем фінансового аналізу є І.О. Бланк, А.М. Поддерьогін та Л.О. Лігоненко 32-34, 113, 132. Наприклад, лише за ознакою інформаційного забезпечення виділяють 113: графічну, рейтингову, експертну, експрес – та фундаментальну діагностику фінансового стану. Безумовно, використання всіх видів аналізу є цілком корисним, проте воно потребує значних витрат часу і коштів, тому доцільною є розробка науково обґрунтованої, легкої в практичному застосуванні методики діагностики фінансового стану для конкретного підприємства чи групи підприємств, в залежності від їх організаційної форми, особливостей функціонування, проблем, потреб, можливостей та мети діяльності. Функціонування кожного суб’єкта малого підприємництва в Україні безпосередньо пов’язане з досягненням цілей економічного характеру, яке неможливе без використання економічної інформації. Вплив фінансового важелю, який відображає обережне використання боргових зобов’язань з фіксованими виплатами для фінансування тих інвестицій, які обіцяють доход більший за відсоткові виплати по цим зобов’язанням, обумовлює вибір способів залучення фінансових ресурсів. Позитивна різниця між ставкою доходності і відсотковими виплатами збільшує власний капітал, негативна – зменшує. Нестабільний розвиток малого бізнесу, кризові явища в економіці країни, економічні проблеми, які стоять перед більшістю підприємств, виникають внаслідок впливу суб’єктивних та об’єктивних факторів, в тому числі таких як відсутність своєчасного, всебічного аналізу фінансового стану, обґрунтованих критеріїв його оцінки. Як економічна категорія фінансова стійкість підприємства уявляє собою такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство може ефективно використовувати грошові кошти для забезпечення стабільного процесу виробництва і реалізації продукції. Таким чином, фінансовий стан малого підприємства впливає не тільки на фінансування поточної, а й інвестиційної діяльності, на можливість кредитування, налагодження фінансових відносин з податковими, бюджетними органами, діловими партнерами, акціонерами, дозволяє оцінити ефективність використання фінансових ресурсів підприємств, розробити стратегічні напрямки розвитку підприємства. Оскільки необхідність аналізу фінансового стану малих підприємств не викликає ніяких сумнівів, постає питання про критерії його оцінки, методичні засади та практичний інструментарій, а також пошук резервів для його покращення. Вочевидь, аналіз фінансового стану підприємств має здійснюватись на основі загальновизнаних критеріїв оцінки, однак, на думку автора, конкретні методи аналізу та практичний інструментарій повинен обиратись в залежності від виду продукції, що виробляється, обсягів виробництва, мети діяльності підприємства в розрізі складових системи бізнесу, а саме інвестування, виробництва і фінансування. Так, питання аналізу фінансового стану висвітлювались в роботах багатьох економістів 21, 22, 32-34, 43, 70, 77, 78, 81, 87, 107, якими викладені методичні підходи до проведення діагностики фінансового стану. Вищезгадані методики є науковими (рекомендаційними). Окрім цього, існують державні методики, які затверджені Міністерством фінансів України та Агентством з питань банкрутства. В Україні державною є “Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій” 116, розроблена для надання методичної допомоги фахівцям Агентства з питань банкрутства, спеціалістам міністерств, відомств, податкових органів, що приймають рішення про неплатоспроможність підприємств. Однак ця спрощена методика викликала низку доречних зауважень та необхідність удосконалення наукових методик діагностики фінансового стану та банкрутства фахівцями-аналітиками, це одна з причин того, що вона не є обов’язковою для використання. На думку автора, найбільшими аналітиками практичного інструментарію, які систематизували низку методів і систем фінансового аналізу є І.О. Бланк, А.М. Поддерьогін та Л.О. Лігоненко 32-34, 113, 132. Наприклад, лише за ознакою інформаційного забезпечення виділяють 113: графічну, рейтингову, експертну, експрес – та фундаментальну діагностику фінансового стану. Безумовно, використання всіх видів аналізу є цілком корисним, проте воно потребує значних витрат часу і коштів, тому доцільною є розробка науково обґрунтованої, легкої в практичному застосуванні методики діагностики фінансового стану для конкретного підприємства чи групи підприємств, в залежності від їх організаційної форми, особливостей функціонування, проблем, потреб, можливостей та мети діяльності.