Науково-теоретичне обґрунтування ієрархічних рівнів ФПС та їх впливу на облікові процеси

Науково-теоретичне обґрунтування ієрархічних рівнів ФПС та їх впливу на облікові процеси Попередні дослідження вказують на існування різних рівнів об’єднання фінансового і промислового капіталу. Для реалізації обліково-аналітичних функцій необхідна класифікація ФПС за рівнем їх розвитку. Визначення рівнів розвитку фінансово-промислових систем і їх класифікація дозволить ефективно реалізувати можливості облікової політики – обирати різні підходи до обліку, аналізу, контролю й інших функцій управління ФПС. Як вже зазначалося, до складу ФПС можуть входити банки, фінансові інститути, промислові й торговельні підприємства, науково-дослідні інститути, зовнішня інфраструктура, пов’язана із забезпеченням функціонування системи. Розглянемо обліково-аналітичні і правові аспекти класифікації ФПС як об’єктів обліку на кожному з цих рівнів. Найбільш привабливою формою функціонування великого бізнесу є акціонерні товариства, створені в процесі злиття акціонерного капіталу. Як правило, утворення ФПС пов’язане з реорганізаційними заходами. Класифікацію можливих трансформацій фірм можна визначити у такий спосіб: злиття, просте поглинання, поглинання філії, злиття-поглинання, часткова передача активів, створення загальної філії, участь у капіталі. У результаті злиття із двох або кількох підприємств утворюється нова компанія. Акціонери одержують акції нового акціонерного товариства, пропорційно утримуваної ними частини акцій підприємства-учасника злиття і його часток у капіталі нового об’єднання. У випадку простого поглинання базове акціонерне товариство одержить власність поглиненого акціонерного товариства, котре перестане існувати. Власниками випущених після об’єднання акцій стають акціонери поглиненого товариства, пропорційно їх участі в активах. При поглинанні філії його акціонерам відшкодовується вартість акцій у грошовому вимірі. Операція злиття-поглинання призводить до ліквідації однієї із підприємницьких структур, а її активи розподіляються між двома або кількома існуючими підприємствами. Часткова передача активів одного акціонерного товариства іншому повинна бути компенсована. Компенсація здійснюється за рахунок додаткової емісії акцій у розмірі внеску. Дані акції передаються підприємству, яке зробило внесок в активи. Участь однієї фірми в капіталі іншої фірми дозволяє першій мати певну кількість її акцій. Як тільки ця частина акцій стає значною, це надає право контролю над фірмою. Із цього виходить, що на процеси злиття банківського й промислового капіталу впливають різного роду фактори, що діють на мікрорівні й на макрорівні. Фактори, що діють на рівні ФПС, відносяться до мікрорівня. Вони підлягають обліку, аналізу й, по суті, зводяться до оцінки параметрів стану дійсного капіталу акціонерних товариств створюваної структури:  фінансовий стан фірми (даний параметр впливає, передусім, на ступінь ризику злиття капіталу: чим кращий фінансовий стан підприємства, тим безпечніше інвестування банківського капіталу у його розвиток);  вартість і кількість акцій, що перебувають у власників (цей параметр головним чином впливає на ліквідність акцій: чим більша їх кількість в обігу, тим – вище ліквідність);  поточний прибуток акціонерного товариства (визначає величину дивідендів);  характеристика галузі, у якій функціонує дане підприємство (у галузях високих технологій виникає перспектива одержання високих прибутків і приросту ціни акцій). Дія факторів на макрорівні поширюється на всі ФПС. Це об’єктивні фактори, що характеризують загальний стан вітчизняної й світової економіки, а також політичну ситуацію в країні:  стійкість і перспективи росту економіки;  політична ситуація в країні;  надійність фінансової системи;  темпи економічного росту;  масштаби виробництва ФПС;  ступінь використання ФПС банківського капіталу й цінних паперів для залучення коштів;  міжгалузеві переливи капіталів;  стан платіжного балансу й валютної системи. автор доктор економічних наук Житний Павло Євгенович