Обґрунтування концепції облікової політики

Обґрунтування концепції облікової політики Розвиток методології обліку, а відтак і облікової політики, невід’ємно пов’язаний з процесами, які відбуваються у світовій економіці. Як було зазначено раніше, сучасний етап розвитку загальної економічної системи характеризується процесами глобалізації та інтеграцією світової економіки. Ці процеси супроводжуються переходом України від адміністративно-командної до інтернаціоналізованої системи управління економікою, що зумовлює «зміну ідеології нормативної регламентації: від централізованої регламентації технології та процедур до централізованої регламентації принципів та децентралізованої регламентації облікової політики суб’єктів господарювання» [271, с. 396]. На макрорівні існує проблема уніфікації обліку, а на макрорівні – проблема деуніфікації, яка пов’язана з регламентацією бухгалтерського обліку, елементом якої є облікова політика. Така складова регламентації, як облікова політика, є проявом змішаного підходу до організації обліку, що на сучасному етапі набуває широкого поширення, і передбачає поєднання централізованого регулювання (державного або професійними організаціями) з власними правилами організації облікового процесу, виходячи з галузевої належності та особливостей діяльності підприємства [235, с. 133]. У зв’язку з цим одним із принципово важливих питань є визначення концепції облікової політики підприємства. Від вирішення цієї задачі залежить якість підготовки інформації для прийняття управлінських рішень і подання фінансових звітів. Оригінальний погляд на концепцію облікової політики дає М. С. Пушкар [260, с. 129]. В основу покладено поняття «регламентація», під яким розуміють визначення єдиних правил ведення обліку та складання фінансових звітів. Загалом можна погодитися із таким визначенням концепції облікової політики, але залишається незрозумілим як два різнопланових поняття – «політика» і «регламент» водночас визначають єдину концепцію. Справа в тому, що термін «політика» допускає вибір альтернативного варіанта із кількох можливих, в той час як «регламент» передбачає обмеження дії, підкорення установленим правилам і носить обов’язковий характер. Разом з тим науковці досить вільно використовують поняття «регламент», «регулювання», «політика», що приводить до помилкових висновків стосовно концептуальних засад формування облікової політики підприємства. Актуальність проблеми обумовлена відсутністю у наукових дослідженнях єдиної концепції облікової політики і єдиних підходів щодо рівнів її формування. Дійсно, регламентація бухгалтерського обліку необхідна. В умовах розширення виробничих зв’язків як на державному, так і міжнародному рівнях та формування загального світового ринку існує необхідність у єдиному наборі правил, за допомогою яких слід визначати і оцінювати активи, зобов’язання і фінансові результати і забезпечувати справедливе подання інформації у фінансових звітах. Вирішення цих проблем неможливе без відповідної державної і міждержавної регламентації бухгалтерського обліку. Більш жорстке регламентування здійснюється національним законодавством, що обмежує можливості облікової політики. Основною складовою регламентації є національні та Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. В останніх передбачено менш жорстку альтернативу забезпечення оцінок, наприклад, активів і пасивів.