Класифікаційні ознаки факторів впливу на облікову політику

Класифікаційні ознаки факторів впливу на облікову політику Пізнання механізму формування облікової політики невід’ємно пов’язано із вивченням економічних відносин, які відбуваються в процесі функціонування виробничої системи. Аналіз наукових досліджень [328; 199; 53; 43 та ін.] свідчить, що виробнича система формується, розвивається й надалі функціонує під впливом різноманітних факторів. У економічній літературі ці фактори поділяються на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні). Зовнішні фактори виражають умови і середовище функціонування суб’єкта господарювання. Їх ще називають незалежними від підприємств, тоді як внутрішні фактори, в основному пов’язані з використанням ресурсів у процесі діяльності, і вони розглядаються як залежні [53, с. 611]. Теоретично такий розподіл існує. Всі предмети, явища, процеси в економічній системі є одиночними, так як вони різняться між собою просторовими, часовими та іншими властивостями, а також відрізняються від подібних предметів, явищ, процесів [38, с. 109]. Проте один і той самий фактор у системному дослідженні може мати різні характеристики, параметри, функції і навіть принципи побудови. Він може досліджуватись з різних позицій залежно від поставлених цілей. Тобто, можна виділити загальне із одиночного, порівнявши ознаки на схожість і розбіжність. Господарські явища, процеси є простими і складними, закінченими чи безкінечними [41, с. 126]. Проблема в тому, що багато ознак факторів приховано за зовнішнім проявом інших, вони діють усередковано, інколи тільки як тенденція. Формування облікової політики невід’ємно пов’язано із визначенням класифікаційних ознак факторів, що сприяє глибшому пізнанню процесів, які впливають на виробничу систему. Аналіз останніх досліджень свідчить, що чим повніша інформація про природу, сутність і характер факторів, тим ефективніші механізми можуть бути обрані для досягнення поставлених цілей. Невід’ємною складовою таких механізмів є облік. Справа в тому, як зауважує академік М. Г. Чумаченко, що облік першим визначає бажані або негативні наслідки функціонування економічних механізмів. Об'єктивний характер економічного механізму не усуває можливості того або іншого зовнішнього фактору. Це теж виявляє облік. Спостереження й облік є єдино можливими способами пізнання економічних законів [328, с.3]. Для забезпечення економічного зростання підприємств слід оцінити середовище, виявити причини і фактори, що визначають можливість і резерви досягнення позитивних змін [199, с 207]. Оперуючи обліковими даними, можна виявити тенденцію, напрямок і вплив факторів, що важливо для науково обґрунтованої політики розвитку підприємства. Розвиток ринкових відносин змінює суть та співвідношення різних факторів. Усе це має знайти відображення в теорії і практиці формування облікової політики підприємства. Облікова політика, заснована на концепції системи, передбачає досягнення заданої кінцевої цілі найбільш раціональним шляхом. Системний підхід дає змогу визначити вплив зовнішнього та внутрішнього середовища на стратегію розвитку виробництва, відокремити проблему, установити у ній внутрішні частини  елементи. П. Я. Попович відзначає, що неподільних факторів, тобто таких, що не могли би бути результатом інших факторів, насправді нема [250, с. 19] Для зручності дослідження штучно виділяють і окремо розглядають їх за відмінними ознаками. Системний підхід щодо вирішення будь-якої проблеми передбачає визначення та вивчення взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. Це стосується і облікової політики. Втім, окремі дослідження потребують зауваження. Так, узагальнюючи положення, які повинні бути покладені в основу визначення облікової політики підприємства, окремі дослідники приходять до таких висновків: «... так як усі фактори, які впливають на облікову політику підприємства, перелічити неможливо, вважаємо недоцільним перераховувати фактори, які здійснюють вплив на формування облікової політики підприємства» [222, с. 189].