Організаційні питання формування облікової політики ФПС

Організаційні питання формування облікової політики ФПС Процеси становлення та розвитку економіки, які відбуваються в Україні, невід’ємно пов’язані з посиленням глобалізації, створенням великих науково-промислових комплексів і об’єднанням виробництв різних сфер діяльності в транснаціональні фінансово-промислові системи. Світовий досвід показує, що саме таким об’єднанням належать технологічне лідерство. У зв’язку із значними фінансовими можливостями вони визначають напрями розвитку науково-технічного прогресу і впливають на структурні зрушення як у національній, так і світовій економіці. Проте державним законодавством чітко не визначено методи ведення обліку в умовах посилення процесів глобалізації. Згідно стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки [298], співробітництво України з міжнародними організаціями, фінансовими установами, діяльність на валютних фондових та інвестиційних ринках потребують відкритості та прозорості інформації з економічних питань, зокрема з питань бухгалтерського обліку, відповідності міжнародним стандартам. Прогрес у цій сфері в Україні залежить від розв’язання великого комплексу завдань, одним із яких є організація обліку. Різні організаційні рівні виробничих систем (державний, міждержавний) значно ускладнюють обліково-аналітичні й контрольні функції управління виробничими системами, виникає проблема міжнародної уніфікації обліку і фінансової звітності. Остання повинна бути простою, прозорою і давати змогу передбачити доцільність наступних господарських подій. Інший аспект облікових проблем пов’язаний із необхідністю постійної адаптації до змін зовнішнього конкурентного середовища, у якому здійснюється виробнича діяльність, що потребує відображення в обліку не тільки фактів, які відбулися, але й складання прогнозів подальших змін як у інвестиційній, інноваційній діяльності, так і у сфері виробництва високотехнологічної продукції та використанні виробничого потенціалу. Вітчизняним законодавством, з регулювання діяльності підприємств різних організаційних форм закріплено права власної ініціативи суб’єктів господарювання щодо прийняття рішень стосовно напрямків діяльності, обліку наявності та використання усіх видів виробничих ресурсів. У цьому виникає необхідність подальшого упорядкування організації обліково-аналітичної роботи в сфері виробництва. Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє відстежити ідею, що започатковує розв’язання визначених проблем. Багато фахівців-науковців і практиків пов’язують їх вирішення з обліковою політикою. В обліковій політиці повинні бути відображені усі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Від облікових оцінок, обраних підприємством, залежить об’єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності. Проте облікова політика має відношення не стільки до фінансової звітності, скільки до процесу ведення та організації бухгалтерського обліку, кінцевим продуктом якого є звітність [234, с. 300]. Мета дослідження цього розділу полягає у розробці самостійного напряму розвитку облікової політики в організаційному і методологічному аспектах, здатного забезпечити виробничу систему необхідною управлінською інформацією. В Україні досить багато наукових розробок вітчизняних учених щодо облікової політики [29; 8; 138; 141; 234, 260 та ін.]. У них викладено історичні аспекти та загальнотеоретичні положення облікової політики. Формування основних методологічних положень облікової політики в нашій країні фактично завершилося 2000 р., оскільки на той час більшість національних стандартів з обліку вже було затверджено. Тому перший наказ, який має підписати керівник підприємства на новий звітний рік, - це наказ про облікову політику. Водночас досвід показує, що багато підприємств не поспішають складати такий документ. Так, наявність наказу про облікову політику на підприємствах Житомирської та Київської областей у 2004 р. становила 89,02% [8, с. 8]. Крім того, окремі підприємства складають його формально, елементи наказу про облікову політику не обґрунтовані й дублюють окремі пункти нормативних документів. Вивчення стану організації та впливу облікової політики на процеси господарювання, результати якого наведено у попередніх розділах, показало, що значна кількість обстежених підприємств ще не визначили місце облікової політики у сукупному управлінському процесі. Незважаючи на значні науково-практичні напрацювання, доводиться констатувати, що існує певна кількість невирішених питань, які стосуються процедур - системи організаційних і методичних дій, що здійснюються суб’єктом (суб’єктами) господарювання під час формування облікової політики підприємств, корпорацій, банків, фінансово-промислових об’єднань. автор доктор економічних наук Житний Павло Євгенович