Зміст та етапи формування розпорядчого документу про облікову політику

Зміст та етапи формування розпорядчого документу про облікову політику Зміст та порядок складання розпорядчого документу про облікову політику жодними нормативними документами не регламентується. Для вирішення цієї проблеми фахівцями запропоновано загальний підхід щодо формування наказу про облікову політику [225, с. 8-11; 154, с. 9-11; 144], визначено основні складові та положення облікової політики [29, с. 21-23; 63, с. 42], а також загальні правила щодо розкриття звітної інформації відповідно до П(С)БО та Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). В листі Мінфіну України «Про облікову політику» від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 надано конкретні пропозиції, які дають змогу визначити окремі положення процесу формування облікової політики. Наведені пропозиції, підтверджують висновок, що при формуванні облікової політики необхідно виділити дві умовно-загальні частини: методологічну та організаційну, при цьому кількість розділів коливається від двох [279] до чотирьох [263; 39]. Формування облікової політики здійснюється у кілька етапів. У наукових дослідженнях [138; 205, 8] розглядають п’ять-шість етапів, проте за змістом вони значно відрізняються. Узагальнення методичних підходів науковців і фахівців-практиків дозволяє обґрунтувати виділення головних етапів формування облікової політики та їх зміст. 1. Організаційний етап:  прийняття рішення власником (власниками) щодо створення виконавчого органу, складу суб’єктів управління та формування розпорядчого документа про облікову політику;  закріплення функцій, обов’язків і повноважень за фахівцями виконавчого органу;  встановлення порядку взаємодії між виконавчим органом і службами, посадовими особами на одному рівні і між рівнями управління і обліку у виробничій системі;  визначення служб і посадових осіб, відповідальних за облік, якісне і своєчасне складання та подання фінансової звітності, а також осіб, які мають право підпису первинних документів;  установлення відповідальності за порушення облікової політики підприємства. 2. Підготовчий етап:  аналіз засновницьких документів, визначення стадії життєвого циклу бізнесу, основних напрямів господарської діяльності, тактичних та стратегічних цілей підприємства;  виділення центрів фінансової відповідальності, фінансового управління, місць виникнення витрат та основних їх видів;  визначення об’єктів обліку, вивчення та оцінка стану бухгалтерського обліку цих об’єктів;  встановлення предмета облікової політики для конкретних умов підприємства відповідно до сукупності об’єктів обліку (фактів господарської діяльності). 3. Визначення зовнішніх умов, явищ і процесів, які впливають на розробку облікової політики:  виявлення сукупності чинників зовнішнього середовища, які можуть значно вплинути на господарські процеси та розробку облікової політики (зміни чинних норм законодавства з господарських відносин та бухгалтерського обліку, тенденції розвитку економіки, політична та соціальна стабільність суспільства). 4. Формування чинників внутрішнього середовища, які визначають облікову політику:  виявлення сукупності чинників внутрішнього середовища, які безпосередньо впливають на формування облікової політики виробничої системи (стратегія фінансово-господарського розвитку, виробничий потенціал та рівень його використання, інвестиційна політика, зміни в діяльності виробничої системи та галузі тощо). 5. Вибір елементів облікової політики за об’єктами, визначеними на попередніх етапах:  визначення критеріїв, якісних і кількісних показників, аналіз та оцінка впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на об’єкти обліку;  визначення порогу суттєвості щодо окремих чинників і об’єктів обліку та вибір із альтернативних варіантів конкретних способів ведення обліку;  відбір потенційно придатних для застосування на підприємстві методів ведення бухгалтерського обліку відповідно до прийнятих чинників;  визначення порядку ведення управлінського обліку та видів бюджетів, які застосовуватимуться на підприємстві;  встановлення нормативних кількісних і якісних показників, перевірка за кожним об’єктом відповідних облікових показників;  вибір форми ведення обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, комбінована);  прийняття робочого Плану рахунків бухгалтерського обліку. 6. Інформаційне забезпечення процесу формування облікової політики:  розробка номенклатури інформації та її поділу у системі бухгалтерського обліку з виділенням методологічних рівнів обліку відповідно до визначеної структури виробничої системи і характеру відносин між членами виробничого об’єднання;  визначення порядку фіксації кількісних і якісних характеристик об’єктів обліку та відхилень від нормативних показників;  розробка первинних облікових документів, необхідних для накопичення та узагальнення інформації за центрами прийняття рішень;  установлення порядку накопичення, систематизації, узагальнення й технології обробки облікової інформації (зразки технологічних процесів накопичення облікової інформації і процесів бухгалтерського обліку окремих видів активів наведено у Додатках Е і Ж);  визначення порядку комп’ютеризованого ведення бухгалтерського обліку;  побудова структури комп’ютерних баз даних;  визначення правил документообігу, зберігання документів і облікових регістрів. 7. Заключний етан:  оформлення та затвердження базисного на час діяльності підприємства розпорядчого документа (положення, стандарту підприємства) про облікову політику;  встановлення порядку складання розпорядчого документа (наказу) про облікову політику підприємства та її коригування на початок нового звітного року;  визначення процедур складання та подання річної фінансової звітності;  впровадження облікової політики, контроль за її дотриманням, виявлення недоліків та внесення змін до базисного розпорядчого документа. Ці пропозиції можуть бути використані безпосередньо фахівцями виконавчого органу підприємств під час формування довгострокового розпорядчого документа про облікову політику. При розробці розпорядчого документа слід ураховувати, що на процес формування облікової політики підприємства впливають дві основні групи чинників: 1) зовнішнього ринкового середовища; 2) внутрішнього середовища виробничої системи. До складу цих груп входять такі основні підгрупи чинників: економічні, технологічні (технічні), організаційні, політичні, правові, соціальні та екологічні. Узагальнені підгрупи чинників мають однакові класифікаційні ознаки, проте підгрупа зовнішніх чинників здійснює непрямий (побічний) вплив на формування облікової політики виробничих систем загалом, тоді як підгрупа внутрішніх чинників безпосередньо визначає умови формування облікової політики конкретного підприємства. автор доктор економічних наук Житний Павло Євгенович