Юридичний аспект облікової політики та розкриття її змісту у примітках до фінансових звітів

Юридичний аспект облікової політики та розкриття її змісту у примітках до фінансових звітів Розпорядчий документ про облікову політику складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави. Цей документ набуває юридичної чинності з моменту його затвердження. Він набуває статусу внутрішнього (локального) правового акту, для вирішення найважливіших питань господарської діяльності підприємства. Цей документ застосовується виключно в межах конкретної виробничої системи, через що включає такі реквізити: найменування підприємства, дату і номер, назву виду документа, текст і підпис керівника, відповідальних за виконання осіб. Положення розпорядчого документу про облікову політику є обов’язковими для фінансових служб підприємства. У межах бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності не можна відступати від закріплених у ньому методів оцінок та конкретних аспектів облікової політики. Якщо такий відступ матиме місце, то винних осіб може бути притягнуто до дисциплінарної та іншої відповідальності, установленої внутрішніми правилами підприємства, а за масштабних порушень – також і до адміністративної відповідальності за ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку (стаття 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань») [144]. Все це свідчить, що облікова політика не лише фінансово-економічна категорія, в ній є і юридична складова. Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства і достовірність фінансової звітності, може призвести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів. Фахівці – аудитори [5] зауважують, що недотримання розпорядчого документу про облікову політику без достатніх на те підстав може викривити картину майнового та фінансового стану підприємства, результати його діяльності і, за окремих умов, може трактуватись як неправильне ведення бухгалтерського обліку. Тому ознайомлення з діяльністю підприємства контролюючі органи починають з вивчення облікової політики підприємства. Це дозволяє швидко визначити особливості обліку підприємства, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності і фінансового стану підприємства. Вивчення аудитором і ревізором співставності фінансових даних господарюючого суб’єкта, здійснюється з одночасною перевіркою дотримання принципу незмінності методики відображення окремих господарських операцій і оцінки майна в обліку. Мета аудиту і ревізії облікової політики підприємства - встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства. Об’єктом вивчення є всі внутрішньофірмові документи, що визначають питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. До завдань аудиту і ревізії облікової політики, зокрема, відносяться такі:  встановлення факту наявності розпорядчого документу керівника про прийняття облікової політики підприємства;  визначення відповідності прийнятої облікової політики вимогам законодавства та Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку;  вивчення дотримання при розробці розпорядчого документу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами;  дослідження повноти розкриття обраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;  перевірка наявності посадових інструкцій, наявності та ефективності затвердженої системи документообігу, обрання форми ведення бухгалтерського обліку, встановленого порядку проведення інвентаризації майна та зобов’язань, затвердженого робочого плану рахунків бухгалтерського обліку;  аналіз та оцінка загальних і конкретних елементів облікової політики. При дослідженні стану організації облікової політики контролер повинен з’ясувати питання [5]:  чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику, чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з обліковою політикою;  наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішені питання на складних ділянках облікової роботи, наскільки звільнений обліковий персонал від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для виключення дублювання даних;  чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним. Чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу, обґрунтовані рекомендації, розрахунки;  як організована облікова робота на підприємстві: чи встановлений твердий графік, що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й іншими фахівцями. Чи розподілені обов’язки між всіма обліковими працівниками відповідно до посад та кваліфікації, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов’язки та відповідальність за доручену ділянку роботи. Чи проводиться систематичний інструктаж щодо порядку заповнення, проходження документації і ведення обліку, чи перевіряється в процесі інструктажу виконання окремих робіт з одночасним виправленням виявлених недоліків та помилок. Такий інструктаж також доцільно проводити при проведенні ревізії;  які форми документації застосовуються на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку, чи не використовує підприємство спеціальних форм за можливості і доцільності застосування типових. Які недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правила користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві примірники документів;  чи забезпечена на підприємстві єдність та порівнянність облікових і планових показників, а також дотримання необхідної для контролю виконання плану ідентичності в методах їх розрахунку. Розглянуті юридичні аспекти та вимоги контролюючих органів щодо відповідності облікової політики чинним нормативним та законодавчим актам, а також встановлення наскільки ефективно організація і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві сприяють підвищенню достовірності облікової інформації, яка наводиться у звітності – важливі аспекти управління підприємством. В сучасних умовах бухгалтерську звітність поділяють на внутрішню (управлінську), фінансову та податкову. Управлінська звітність складається для забезпечення якісною інформацією у вартісних та кількісних показниках відповідальних осіб з метою прийняття ефективних управлінських рішень на всіх рівнях суб’єкта господарювання. Структура управлінської звітності має відповідати трьом рівням (операційному, тактичному, стратегічному) і її склад законодавчо не регламентується та обирається кожним суб’єктом господарювання виходячи з потреб управління. Для кожного з напрямів господарської діяльності, здійснюваних підприємством, доцільно формувати окремі форми внутрішньогосподарської звітності, тобто система звітів повинна бути реструкторизована. При цьому мінімальний обсяг звітних форм має містити [305, с. 17-18]:  накопичені відомості по структурних підрозділах, центрах відповідальності, видах або групах продукції, статтях бюджету;  зведення – короткі відомості про діяльність підрозділу на конкретну дату;  підсумкові звіти – звіти, де подано результати діяльності підприємства, загалом, та його структурних підрозділів за певний період. З метою деталізації інформації про результати роботи всіх рівнів управління варто складати конкретизовану звітність (за центрами відповідальності), а на її основі – зведену внутрішню звітність підприємства чи ФПС загалом. Податкова звітність регламентується податковим законодавством і складається з метою контролю за достовірністю визначення податків, які підлягають внеску до бюджету. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:  фінансові звіти підприємства за різні періоди;  фінансові звіти різних підприємств. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Фінансова звітність включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності і Додатки до приміток до річної фінансової звітності (форми №1, 2, 3, 4, 5, 6). Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:  участі в капіталі підприємства;  оцінки якості управління;  оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;  забезпеченості зобов’язань підприємства;  визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;  регулювання діяльності підприємства;  інших рішень. У річній фінансовій звітності підприємства зобов’язані наводити показники за попередній рік. Показники річної фінансової звітності мають підтверджуватися проведенням обов’язкової інвентаризації активів, капіталу, забезпечень і зобов’язань. Під час складання та подання фінансової звітності підприємства повинні дотримуватися положень відповідних П(С)БО, а також чинного законодавства України щодо подання фінансової звітності. автор доктор економічних наук Житний Павло Євгенович