Аналіз сучасних методичних підходів до оцінки потенціалу машинобудівних підприємств

Аналіз сучасних методичних підходів до оцінки потенціалу машинобудівних підприємств У сучасних умовах господарювання гостро стоїть питання про прискорення розвитку економіки. У цих умовах особливо актуальним є підхід, відповідно до якого своєчасна оцінка й діагностика потенціалу машинобудівного підприємства впливає на стратегію його розвитку, визначає можливість створення й утримання конкурентних переваг, підвищення рівня його конкурентоспроможності. Оцінка та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства є одним з найважливіших елементів системи стратегічного управління й сприяє підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства в нестабільному середовищі. Управління процесом розвитку потенціалу машинобудівного підприємства є однією зі складових загальної системи стратегічного управління підприємством. Динаміка цього процесу має циклічний характер з періодичністю, що залежить від темпів і масштабів виникнення протиріч між вимогами зовнішнього середовища й можливостями їхнього задоволення за рахунок поліпшення стану й підвищення ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства. Тому виникає необхідність дослідження й узагальнення існуючих методів оцінки й діагностики потенціалу підприємства та визначення їхнього впливу на процес його адаптації до змін у конкурентному середовищі. Певний інтерес представляють матричні методи оцінки потенціалу підприємства [124, 153]. Їхнім основним достоїнством є те, що вони дозволяють досліджувати процес розвитку потенціалу в динаміці. Теоретичною основою цих методів служить концепція життєвого циклу товару й технології, при цьому технологія виробництва багато в чому визначається існуючим потенціалом підприємства, а життєвий цикл товару визначається обсягами його продажів. Найбільш поширеним інструментом побудови матриць є метод, що розроблений Бостонською консультативною групою (БКГ), для побудови якої використовуються часовий показник місткості ринку та показник, що характеризує частку продукції виробника на ринку. Матричний метод оцінки виробничо-господарської діяльності підприємств одержав досить широке поширення серед дослідників, які займаються стратегічним управлінням підприємства. Найбільш відомою є матриця І. Ансоффа «продукт-ринок», яка одержала подальшого розвитку в матриці Маккинсі «7S»-реорганізація, матриці фінансово-аналітичної групи SHELL-DPM «конкурентоспроможність об'єкта-перспективи галузі»; заслуженою увагою користується матриця М. Портера «масштаб конкуренції-витрати», матриця У. Стейнера «продукт-ринок», матриця, запропонована А. Градовим «детермінанти «національного ромбу» - стратегічний потенціал підприємства» та інші. Перевагою матричного методу оцінки потенціалу підприємства є досить висока точність результату та можливість прогнозування майбутньої конкурентної позиції підприємства залежно від зміни параметрів моделі. Але їхнім основним недоліком є виникаючі складності при зборі вихідної інформації. Застосування матричних методів для оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства доцільно в тому випадку, якщо буде збільшена глибина аналізу основних факторів, що чинять вплив на кількісний та якісний стан потенціалу машинобудівного підприємства – стан і ефективність використання його потенціалу. При прийнятті стратегічних рішень необхідно враховувати велику кількість параметрів, що визначають стан внутрішніх і зовнішніх факторів, впливають на формування конкурентних переваг, стан та ефективність використання потенціалу на машинобудівних підприємствах. У зв'язку з цим велика увага приділяється комплексним підходам до оцінки потенціалу підприємства, які реалізуються за допомогою використання методу інтегральної оцінки [28, 87, 149, 207]. Через актуальність дослідження питання оцінки потенціалу капіталомістких підприємств із низькою швидкістю обіговості оборотних коштів (до числа яких належать переважно машинобудівні підприємства) одержали подальшого розвитку методи оцінки стратегічного потенціалу підприємства. Широко використовуються методи А. Кульмана [113], А. П. Градова [207], В. А. Забродського і М. О. Кизима [75, 76], Т. С. Клєбанової [97], В. Плюти [140], О. М. Тищенка [178], які базуютья на теорії мультиплікатора; методи В. М. Архіпова [11], А. Е. Воронкової [28], А. П. Градова [207], О. М. Тридіда [183], З. Є. Шершньової [203], що використовуються для визначення позиції в конкуренції через визначення стратегічного потенціалу підприємства, та методи М. О. Кизима й О. М. Тищенка [180], В. Плюти [140], О. М. Тридіда [183], засновані на порівнянні з еталоном (таксономічний аналіз). Розглянемо можливість використання цих методів для оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства. Як відзначають учені-економісти [89, 113, 207], використання методу мультиплікації дозволяє оцінювати реакцію системи на фактори впливу і результати, що були отримані. Тому, розглядаючи процес формування конкурентних переваг на машинобудівних підприємствах, можна говорити, що для підтримки високого рівня стану та ефективності використання потенціалу підприємство повинне постійно здійснювати інвестиції в розвиток свого стратегічного потенціалу, для адаптації його до умов, що формуються детермінантами «національного ромбу» М. Портера. У разі успішного впровадження інвестицій буде досягнуто підвищеня попиту споживачів у перспективі. Існує певна залежність між прибутковістю виробничої діяльності підприємства і задоволеністю потреб споживачів. Мультиплікатор дозволяє визначати залежність доходів (ефекту) від інвестицій у розвиток потенціалу підприємства, і чим більше величина доходу стосовно мультиплікатора, розрахованого для базисного підприємства, тим підприємство має більш високий рівень конкурентоспроможності.