Методи оцінки трудової мобільності жінок на ринку праці

Методи оцінки трудової мобільності жінок на ринку праці Результаті трудових переміщень жінок на рівні економіки країни проявляються через зміни у галузевій і професійній структурах зайнятості. Так, на підставі аналізу трудової мобільності жінок формуються уявлення про запаси і потоки трудових ресурсів, масштаби, динаміку і спрямованість цих потоків, реструктуризацію жіночої зайнятості, розподіл працівників по секторах економіки, міру гнучкості жіночого сегмента ринку праці та інше. В Україні поки відсутня цілісна модель оцінки трудової мобільності населення, яка необхідна для створення політики управління трудовими переміщеннями населення як на державному, так і на регіональних ринках праці [147]. Для оцінки трудової мобільності використовуються два принципово різних підходи: за фактичними даними статистичної звітності вимірюється рівень реалізованої мобільності (за допомогою аналізу і співставлення даних про інтенсивність і обсяг міграційного руху, плинність, кадрові переміщення); за результатами вибіркових соціологічних обстежень населення з'ясовується рівень потенційної мобільності, тобто потенційної здатності до такого роду змін [6, с.28]. Для того, щоб оцінити потоки трудової мобільності жінок, необхідно виділити основні напрями, величину та інтенсивність потоків їх трудових переміщень. З позицій регулювання регіонального ринку праці особливе значення на¬лежить аналізу як реалізованої, так і потенційної трудової мобільності. Як потенційна, так і реалізована трудова мобільність вимірюється за допомогою абсолютних та відносних показників. Серед першої групи слід відзначити чисельність мобільного населення та його розподіл за певними ознаками (статтю, віком, професійною або освітньою підготовкою, зайнятістю в окремих секторах та галу¬зях економіки), обсяг мобільних контингентів (наприклад, за¬гальну сукупність прийнятих на роботу та звільнених за причи¬нами, які відносяться до плинності кадрів). Друга група об'єднує характеристики інтенсивності трудової мобільності (питома вага мобільних контингентів у відповідних сукупностях населення) та середньої кількості подій протягом певного періоду часу (напри¬клад, середньорічна кількість звільнень в розрахунку на одного працюючого у галузі). Однією з форм трудової мобільності, існування якої відзначають практично всі науковці, є територіальна трудова мобільність. Вона характеризується зміною робочого місця, що супроводжується географічним переміщенням через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий відрізок часу, пов’язаний, у першу чергу, з економічними чинниками. Дану форму трудової мобільності населення слід розглядати як трудову міграцію [148], яка є головним видом як зовнішніх, так і внутрішніх переміщень, причому в країнах розвинутої ринкової економіки міграція є результатом співвідношення між пропозицією робочої сили і попи¬том на неї, що склалося на ринках праці різних регіонів чи різних країн [6]. Також це процес, який є індикатором якості реалізації реформ національної економіки [149]. Трудова міграція є багатовимірним і різнобічним процесом, в основі якого лежать економічні причини [150]. Особливе значення міграційні процеси мають для формування та розвитку національного та регіональних ринків праці [77; 151; 152].