Сутність та класифікація ризиків в аграрному використанні осушуваних земель

Сутність та класифікація ризиків в аграрному використанні осушуваних земель На сучасному етапі розвитку України проблема забезпечення продовольством в достатній кількості, за доступними цінами та належної якості не лише не втратила своєї актуальності, але і загострила її. Це пов’язане з тим, що ефективність аграрного землекористування з року в рік падає, основні фонди все більше зношуються, ґрунти деградують, а потреба в продукції не зменшується. Враховуючи історичні та природно-кліматичні особливості розміщення продуктивних сил в Україні, одним з стовпів вітчизняної економіки є розвиток аграрного сектору. На користь цього факту виступають такі аргументи: значну частку сприятливого природно-ресурсного потенціалу Україна має великою мірою завдяки ґрунтовому покриву, що більш як на 70 відсотків складається з чорноземів і лучно-чорноземних ґрунтів, які характеризуються високим рівнем родючості [144]; продукція сільського господарства формує значну частину українського експорту (за останні шість років у товарній структурі експорту України частка агропродукції (групи 1-24 УКТЗЕД) в середньому становила 13%, займаючи друге місце після неблагородних металів і виробів із них); частка продукції сілського господарства у ВВП з 2001 року за даними Держкомсату України складала в середньому 11,5% [3]. Основною ланкою, що формую цю частку ВВП, а також відповідає за збереження якості ґрунтів, і як основного засобу виробництва, і як складову природно-ресурсного потенціалу країни є сільськогосподарське підприємство незалежно від його форми власності. Суб’єкт, що працює в сфері аграрного землекористування, функціонує одночасно в двох сферах – внутрішній і зовнішній, кожна з яких певною мірою визначає результативність господарювання та гарантованість отримання запланованих результатів. Внутрішня сфера (середовище) – це, власне, середовище самого підприємства, тобто, сукупність факторів, що стосуються діяльності даного підприємства, визначають її в тій чи іншій мірі, не виходячи в той же час за рамки цього підприємства, це сукупність господарських рішень керівників даного підприємства на різних стадіях реалізації, вплив яких поза межами даного підприємства досить обмежений. Будь-які зміни у внутрішньому середовищі та їх вплив на результати роботи є потенційно передбачуваним та прогнозованим. Інша ситуація із зовнішньою сферою. Зовнішнє середовище – це сукупність факторів, які впливають на підприємство ззовні. Спектр цих факторів надзвичайно великий, що є об’єктивно обумовленим. Це – і загальноекономічні, і фактори ринку, і політичні фактори тощо. Але при всій їх багатоманітності, як правило, для будь-якого суб’єкту ринку набір факторів зовнішнього середовища залишається практично однаковим, хоча і з різним рівнем значущості тієї чи іншої складової за тих чи інших умов. Специфікою аграрного використання земель є те, що на додаток до «стандартного» комплексу факторів зовнішнього середовища, ефективність роботи сільськогосподарського підприємства в великій мірі визначається такими факторами, як погодний і екологічний (рис. 1.1). В той же час, проблеми в області прогнозування та попередження їх впливу на сьогодні вивчені недостатньо, а тому коливання ефективності аграрного використання земель досить суттєві. Особливо це стосується земель, які зазнали змін внаслідок проведення сільськогосподарських меліорацій. Втручання в природний стан екосистем, зокрема, через осушування територій значно скоригувало вплив екологічних факторів, що виводить ці землі в особливий ранг.