Методичні підходи до оцінювання економіко-екологічних ризиків та визначення шляхів їх оптимізації

Методичні підходи до оцінювання економіко-екологічних ризиків та визначення шляхів їх оптимізації Основною метою оцінювання та моделювання ризику в аграрному землекористуванні, в тому числі економіко-екологічних, є переведення аналітично – описового та якісного підходу при визначенні небезпеки, що супроводжують діяльність в цій галузі, в кількісно-параметричні значення. Це забезпечить можливість: по-перше, розбиття сукупності небезпек за мірою та ступенем їх шкоди для забезпечення нормальної діяльності; по-друге, визначення в грошово-матеріальному вираженні ймовірного рівня втрат від їх настання; по-третє, встановлення порядку дій для знешкодження негативних наслідків задовго до їх настання. Зважаючи на це, методологічний підхід до оцінки і моделювання ризиків повинен бути чітким, послідовним і таким, що мінімізує можливість помилки при реалізації оціночного підходу до проблеми ризику. Ключовим моментом в проблемі прийняття оптимального рішення є оцінювання ризику. В теорії ризикології розроблений класичний алгоритм оцінювання ризику, який у різних науковців варіюється в залежності від кількості кроків та їх насиченості [5, 12, 16, 21, 22, 26, 28, 40, 41, 46, 79, 81, 107, 115, 154, 178]. Узагальнивши, можна виділити таку послідовність кроків у процесі оцінювання ризику: 1 - максимальний облік усіх чинників, що впливають на виникнення ризиків; 2 - визначення ймовірностей виникнення ризику по кожному з чинників; 3 - визначення розміру можливих втрат (фінансових, матеріальних, трудових, моральних) при настанні дії кожного чинника; 4 - розрахунок рівня ризику. В зв’язку з цим можна сформулювати такі основні вимоги до методики оцінювання ризиків: 1) чітке визначення сфер прояву ризику, конкретизація меж дослідження ризику; 2) встановлення (вибір) показників ризику з метою запобігання невідповідності результатів розрахунків; 3) застосування спеціальних та загальних методів оцінки ризику з урахуванням специфіки природи ризику, в тому числі теорії ймовірностей; 4) альтернативний підхід до виявлення сприятливих та негативних наслідків ризикових подій; 5) послідовність в оцінюванні ризику, рух від локальних оцінок до інтегральних; 6) оптимізація потенційно ризикованих систем на основі критерію мінімізації ризику; 7) формування ієрархії значень ризику як необхідної передумови вибору стратегії в управлінні ризиком; 8) моделювання такої роботи потенційно ризикованих систем, яке б сприяло реалізації позитивних ( конструктивних) функцій ризику. Для забезпечення необхідного оцінювання та моделювання ризику з метою ефективного управління ним необхідно визначити систему показників ризику.