Економічна сутність та зміст поняття “стратегія розвитку підприємств ресторанного господарства”

Економічна сутність та зміст поняття “стратегія розвитку підприємств ресторанного господарства” На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні важливою проблемою для підприємств ресторанного господарства є розробка та удосконалення стратегії їх розвитку з урахуванням динамічних змін оточуючого середовища. Ресторанний бізнес - одна зі сфер вітчизняної економіки, у якій, практично із самого початку економічних реформ, повною мірою з'явилися ринкові відносини. Сьогодні - це найбільше динамічний та високоприбутковий, а, отже, перспективний для інвестицій і привабливий для підприємців сегмент ринку послуг. Сьогодні перед вітчизняними підприємствами постає проблема вибору пріоритетних напрямків діяльності. Підприємства, які змогли вирішити завдання виживання у конкурентному середовищі, одержали можливість та одночасно постали перед потребою формування стратегії подальшого розвитку. Стратегічний менеджмент виник на початку 60-х рр. ХХ ст. Його основоположниками були: А.Д. Чандлер, К.Р. Ендрюс, Ж. Бовер, К.Р. Крістенс, І. Ансофф та ін. Подальший розвиток ідеї стратегічного менеджменту спостерігаємо у працях М. Портера, А.А. Томпсона та А. Дж. Стрікленда, К. Омайє, П. Друкера, Б. Карлоффа, Г. Мінцберга, К. Боумена та ін. авторів. Розгляд ідей стратегічного менеджменту активно продовжувався російськими вченими, серед яких варто виділити Н.В. Шеховцеву, О.С. Віханського, Р.А. Фатхутдінова, В.С. Єфремова. Вагомий внесок у теорію стратегічного менеджменту здійснили також вітчизняні вчені, зокрема, З.Е. Шершньова, С.В. Оборська, А. Наливайко, В. Колпаков, Н.В. Куденко, В.Ф. Оберемчук, В.А. Васильченко, Т.І. Ткаченко, І.А. Бланк, В.А. Бєлошапка, Г.В. Загорний та ін. Незважаючи на потужний науковий доробок вітчизняних та зарубіжних авторів у галузі стратегічного управління та наявність різнобічних тлумачень, щодо поняття "стратегія", залишається неконкретизованим поняття "стратегія розвитку підприємства".