Быстрый переход к готовым работам
|
Поняття та види договорів про надання банківських послугПоняття та види договорів про надання банківських послуг Банківська діяльність в Україні розуміється як сукупність базових (виключних) та/або окремо взятих небазових (додаткових, допоміжних тощо) банківських операцій і правочинів, які спрямовані на отримання прибутку і здійснюються банками та іншими кредитно-фінансовими установами, і які становлять виключні правоздатність та вид діяльності вказаних суб’єктів господарювання, з приводу грошей, цінних паперів, валютних цінностей та інших фінансових інструментів як засобів платежу, заощадження і товару [15, с. 12]. Зрозуміло, що ці правочини більшою частиною базуються на договірних відносинах. Це підтверджується й тим, що відповідно до ст.55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком [4]. Цивільний та Господарський кодекси України досить велику увагу приділяють регулюванню банківських договорів і зобов’язань, які виникають на їх підставі. Вперше в українському законодавстві закріплено розгорнуту регламентацію цих відносин, які раніше регулювалися за допомогою підзаконних, загалом відомчих нормативних актів, а їх законодавче регулювання обмежувалось нормами відсилочного характеру. Відносини між установами банків і клієнтами ґрунтуються на договірній основі, тобто банківських договорах. Правове регулювання банківських договорів здійснюється на підставі значної кількості різноманітних нормативно-правових актів, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства [22, с. 35]. Проте слід зазначити, що загального визначення поняття банківського договору в законодавстві України й досі не існує. Зрозумілим є те, що основу правового регулювання банківських договорів мають складати певні теоретичні положення правової науки, які дозволяють оцінювати їх оптимальність як з позицій практичних потреб, так і з позицій юридичної розробки. Вважаємо також, що не викличе заперечень той факт, що банківські договори мають певні видові особливості та в принципі можуть бути віднесені до особливої категорії договорів. Специфіка договору про надання банківських послуг обумовлена особливим предметом і суб’єктним складом зазначеного правочину, як таких, що спрямовані на надання банківських послуг на професійних засадах комерційними банками або іншими небанківськими установами [15, с. 12]. Ряд авторів дотримуються точки зору, відповідно до якої банківські договори є інститутом господарського права. Наприклад, Коган Л.М. вважає, що відносини, в яких беруть участь банки, є господарсько-правовими. Танчук І.А. розглядає кредитні правовідносини як частину господарського права, включаючи кредитні зобов’язання в групу господарських зобов’язань з передачі майна у володіння, користування, розпорядження на умовах повернення рівноцінного майна. Агарков М.М. з цього приводу писав, що „в складі господарського права вирізняють цивільне право і торгівельне право, які, зазвичай, розділяють в якості предмета юридичних дисциплін. Банківське право, в основному, являє собою спеціальний розділ торгового права, який присвячений банкам” [22, с. 35-36]. |
|