Підвищення продуктивності праці на підприємстві за умови аутстафінгу

Підвищення продуктивності праці на підприємстві за умови аутстафінгу Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці. В сьогоднішній економічній ситуації підприємствам доводиться досягати своїх цілей та результатів за допомогою меншої кількості працівників. Через те питання продуктивності кожного співробітника стає життєво важливим питанням. Підвищення продуктивності праці – одне із пріоритетних напрямків розвитку промислово розвинених країн. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Світовий досвід показує, що керівники багатьох країн, особливо в умовах кризи, приділяють особливу увагу проблемам підвищення продуктивності праці. Щодо визначення самого поняття, продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленою за одиницю часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Згідно цього визначення, прийнято вважати, що продуктивність праці виражається в економії робочого часу. Згідно досягнутих темпів проросту продуктивності праці, ступеню випереджання темпів приросту продукції над темпами приросту затрат праці можна судити про підвищення ефективності виробництва. Темпи росту ефективності виробництва залежать від того, наскільки швидко змінюється співвідношення між результатами виробництва продукції та затратами на її виготовлення. Продуктивність праці визначається рівнем розвитку продуктивних сил на кожному етапі розвитку виробництва. Під продуктивністю праці, як підкреслюється в економічній теорії, розуміють результативність конкретної праці, ефективність доцільної діяльності людей в матеріальному виробництві за відповідний проміжок часу. Таке формулювання витікає з того, що споживчі витрати створюються конкретною працею. Вивчення поняття продуктивності праці уходить к початку розвитку економічної науки, в частості – теорії вартості. В.Петті першим пов’язав вартість товару с суспільно-необхіним робочим часом. Методологічно він обґрунтував рівність між середніми затратами робочого часу декількох робітників “різного ступеня освіченості та умілості в роботі”. Дж.Локк, котрий розвив цю мисль, визнав, що “витвори” землі та сама земля мають вартість, тому що до них була прикладена праця. “В дійсності, саме праця створює різницю між цінністю речей... Якщо ми бажаємо правильно оцінити речи, якими ми користуємося, та почнемо розбирати, що в них належить самій природі, а що праці, то знайдемо, що в більшості їх дев’яносто дев’ять із ста потрібно цілком відносити за рахунок праці.”*(Буржуазные предшественники социалистической экономии: Кенэ. Смит: Рикардо в избранных отрывках./Под общ.ред.проф. И.Д.Удальцова. М.-Л.:Госиздат, 1926, с.7)