ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ Магістерська робота має бути виконана у вигляді комп'ютерного набору на одній стороні аркуша білого паперу формату 210х297 мм (формат А4). Комп’ютерний набір магістерської роботи виконується шрифтом Times New Roman , кегль - 14, інтервал між рядками - 1,5. Шрифт чорного кольору. Щільність тексту однакова по всій роботі. Текст магістерської роботи розміщується на сторінці, яка обмежується полями: ліве - не менше 25 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє, нижнє - 20 мм. Відстань між заголовком і текстом повинна бути в межах двох інтервалів. Абзац повинен бути однаковим упродовж усієї роботи і дорівнювати п’яти знакам. Магістерська робота починається з титульного аркуша, який виконується за формою (Додаток В). За титульним аркушем послідовно розміщують: - завдання на магістерську роботу; - реферат (0,5 – 1 сторінка), в якому слід вказати загальний обсяг роботи, кількість таблиць, рисунків, ключові поняття і викласти в дуже стислій формі сутність роботи (зразок наведено в додатку Д); - зміст роботи; - вступ; - перший розділ; - другий розділ; - третій розділ; - висновки; - список використаної літератури; - додатки. Нумерація сторінок магістерської роботи наскрізна: перша сторінка - титульна, друга – реферат, третя – зміст тощо. Бланк завдання на магістерську роботу в нумерацію сторінок не включається. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами без крапки в правому верхньому кутку. На титульній сторінці, рефераті та змісті номер сторінки не ставиться. На наступній сторінці, з якої починається “ВСТУП”, проставляється цифра 4 і далі згідно з порядком послідовно розташовують розділи, висновки, список використаних джерел. Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен з підрозділів — після закінчення попереднього. Якщо у магістерській роботі містяться додатки (таблиці, схеми тощо), їх необхідно нумерувати саме як додатки з посиланням на них в тексті. Магістерська робота обов’язково має бути написана державною мовою, за винятком списку використаної літератури, де джерело записується мовою видання. Стиль магістерської роботи науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок; послідовність логічна. Пряме переписування у роботі матеріалів з літературних джерел неприпустиме. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання магістерської роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним способом. На одному аркуші допускається не більше двох виправлень. Скорочення слів, імен, назв, мір, фізичних, хімічних, математичних величин та термінів мають відповідати вимогам національних стандартів (зокрема, ДСТУ 3582-97, ДК 011-96). В тексті магістерської роботи не допускається:  застосовувати розмовні обороти, професіоналізми, сленгові терміни;  застосовувати для одного і того ж поняття різі економічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;  скорочувати позначення величин, якщо вони вживаються без цифр, наприклад, тис.грн., слід писати «1 тис.грн. або тисяча гривень» за винятком одиниць виміру в заголовках, підзаголовках граф і боковиках таблиць, в розшифровках буквених позначень, які входять в формули і рисунки;  застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше),  (дорівнює), а також знаки № (номер) і % (відсоток). Вписувати в текст магістерської роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути максимально наближеною до щільності основного тексту. Відгук наукового керівника на дипломну роботу, зовнішня рецензія та довідка про впровадження результатів дослідження (подається за бажанням дипломника) вкладаються в конверт, який необхідно наклеїти на зворотному боці палітурки. Текст основної частини магістерської роботи поділяють на розділи підрозділи, які нумеруються в межах основної частини роботи: 1, 2, 3… Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 1.2. (другий підрозділ першого розділу). В змісті роботи зазначаються початкові сторінки кожного розділу і підрозділу. Їх назви у змісті і тексті магістерської роботи повинні збігатися. Вступ, кожен розділ і заключна частина, які розміщуються у вказаній послідовності, розпочинаються з нової сторінки, їх друкують великими літерами симетрично до тексту (16 пт). Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ” арабськими цифрами, після номера, крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу напівжирним шрифтом. Зміст, список використаних літературних джерел та додатки не нумерують. Заголовки Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їх зміст. Заголовки структурних підрозділів (ЗМІСТ, ВСТУП, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) і назви розділів основної частини слід розміщувати по центру аркуша. Заголовки підрозділів слід розміщувати з абзацного відступу. Після назви розділу, підрозділу крапка не ставиться, а також не допускаються підкреслення. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх відокремлюють крапкою. Заголовки розділів і підрозділів слід виділяти напівжирним шрифтом, розміром 16 пт. Заголовки розділів друкуються прописними буквами. Такими ж буквами друкується заголовок вступу, висновків, списку використаних першоджерел. Наприклад: РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ В РЕАЛЬНІ АКТИВИ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ 1.1. Економічна сутність реальних інвестицій Переліки У тексті підрозділів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити відповідний знак або арабську цифру. З метою подальшої деталізації переліку необхідно використовувати малі літери української абетки, після яких ставлять дужку. Наприклад: 1. Неформальні критерії оцінювання інвестиційних проектів. 2. Формальні критерії оцінювання інвестиційних проектів: а) чиста теперішня вартість; б) індекс рентабельності; в) внутрішня норма рентабельності. Таблиці Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць, в яких інформація групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями. Здебільшого таблиця містить такі елемента: порядковий номер і тематичний заголовок, боковик, заголовки вертикальних граф та горизонтальних рядків. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відображає її зміст. Всі таблиці слід нумерувати. Справа над тематичним заголовком з прописної букви пишуть слово «Таблиця» та її порядковий номер. Знак «№» перед цифрою не ставиться. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в даному розділі (наприклад: Таблиця 1.3 - третя таблиця першого розділу). Якщо в магістерській роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Схема побудови таблиці наступна: Таблиця (номер) Назва таблиці Заголовки граф Підзаго-ловки Боковик Графи (колонки) (заголовки рядків) При оформленні таблиці слід дотримуватися певних правил. Вертикальні графи таблиці нумерують тільки в тих випадках, коли в тексті на них є посилання або таблицю частково переносять, також не слід включати в таблицю графу «№ п/п». При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово “Таблиця” і її номер вказують один раз справа на першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл.1.2.” Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок таблиці, якщо різні - вказують збоку. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандарту. Якщо текст, який повторюється в різних рядках графи таблиці, складається з одного слова, то після його першого написання допускається замінювати лапками; якщо з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, символів, які повторюються, не допускається. Якщо цифрові чи інші дані в якому-небудь рядку не приводяться, то на їх місці ставиться прочерк. Цифри в графах таблиць мають проставлятись таким чином, щоб розряди чисел у всій графі були розміщені один під другим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі, як правило, має бути дотримана однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин. Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті або на наступній сторінці. Посилання мають бути в тексті на всі таблиці. Таблиця розміщується уздовж сторінки або впоперек з відповідним поворотом її проти годинникової стрілки. Те ж відноситься і до схем та рисунків. Таблиці кожного додатка нумеруються окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка. Наприклад, таблиця А.2 (друга таблиця додатка А). Написання формул При написанні формул слід керуватись вимогами стандарту ДСТУ 3651-97. Формули записуються з абзацу ближче до середини рядка, нумеруються в межах розділу і повинні мати пояснення символів. Наприклад: рентабельність продажів (Re) розраховують за формулою [15]: (1.8) Де П – валовий прибуток, тис.грн.; ВР – виручка від реалізації продукції (товарів робіт, послуг), тис.грн. У тексті перед формулою у квадратних дужках зазначається порядковий номер літературного джерела, з якого вона наведена. Посилання в тексті на порядкові номери формул записують у дужках. Наприклад, «…у формулі (1.8)…». Якщо формула не поміщається в один рядок, то її частину переносять на другий рядок тільки на математичному знакові основного рядка, обов’язково повторюючи цей знак в другому рядку. При переносі формули на знакові множення використовують знак « ». При написанні формул не допускаються пунктирні лінії. В багаторядковій формулі її номер ставиться навпроти останнього рядка. Формули, які наводяться в роботі, слід вписувати чорними чорнилами (пастою) і нумерувати арабськими цифрами. Порядковий номер наводиться в круглих дужках праворуч від формули. Він повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, що розділені крапкою. Наприклад: (1.3) - третя формула першого розділу, до якого вона відноситься. Формули, які розміщені в додатках, нумеруються окремо в межах кожного додатка, додаючи перед номером формули позначення додатка, наприклад, формула (А.3) – третя формула додатка А. Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми) необхідно подавати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначаються словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих в додатках. Ілюстрації повинні мати найменування, а за необхідності – пояснювальні дані (під рисунковий текст). Якщо пояснювальний текст приводиться над номером рисунка, то допускається пониження тексту. Пояснення, які наводяться в тексті, виконуються звичайним шрифтом (кегль 14). Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. При посиланні в тексті на першоджерела (використану літературу) в квадратних дужках після відповідної фрази (посилання) приводиться порядковий номер джерела в списку використаної літератури (напр.: [2]). Якщо першоджерело цитується, то в кінці цитати, взятої в лапки, ставиться порядковий номер використаної літератури та номер сторінки, на якій розміщений текст цитати (наприклад: [2, с.28]). Список використаної літератури подається після висновків і пропозицій у такій послідовності: або в порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування), або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або в хронологічному порядку. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 СІБВС та ДСТУ 3582—97). Приклад оформлення інформації про використані першоджерела подано у додатку Е. Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи. Їх необхідно розміщувати в порядку посилань на них в основному тексті. В додатки слід винести допоміжні матеріали: проміжні розрахунки, результати автоматизованого розв’язання поставлених в роботі задач, таблиці допоміжних цифрових даних, інструкції, методики і т.д. Кожен додаток оформлюється з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _____ ” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Текст кожного додатки при необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А. Завершальним етапом є зовнішнє оформлення магістерської роботи. Для цього робота має бути переплетена в тверду палітурку.