Проблеми розвитку корпоративних відносин в Україні

Проблеми розвитку корпоративних відносин в Україні Особливою рисою сучасного етапу розвитку економіки України є розширення її недержавного сектора, тобто проведення політики передачі державного майна в приватну власність (приватизація та корпоратизація), створення нових підприємств альтернативних форм власності, розвиток корпоративних відносин і зростання частки акціонерної власності та її впливу в промисловості. Усі ці процеси є невід’ємною стратегічною складовою формування та розвитку ринкової економіки і тому потребують всебічного вивчення та дослідження. Особливого інтересу набуває становлення корпоративного сектору економіки та діалектика корпоративних відносин як сукупності приватно-правових та публічно-правових відносин, які виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та ліквідацією господарських товариств [33, с. 159]. Учасниками корпоративних відносин є особи та групи осіб, інтереси яких пов’язані з діяльністю акціонерного товариства та які зацікавлені в певних результатах діяльності товариства. Конкретні інтереси учасників корпоративних відносин зумовлюються формами їхнього інвестування у корпорацію, ступенем участі в управлінні та контролі діяльності компанії й іншими ознаками, що характеризують сутність зв’язків таких учасників з товариством і очікуванні користі від його діяльності. Тобто природа корпоративних відносин полягає в об’єднанні особистих зусиль, майна, капіталів учасників для спільного вирішення завдань, подолання проблем, які вони не в змозі розв’язати самостійно. Інституціональне забезпечення корпоративних відносин здійснюється через формування та розвиток системи корпоративного управління. Система корпоративного управління в Україні, як і в усіх інших країнах з ринковою економікою, має надзвичайно важливе значення і є основною передумовою стійкого розвитку підприємств, як своєрідні економічні інтегратори, цілісні економічні суб’єкти, що поєднують в просторі та часі соціально-економічні процеси і використовують системні мультиплікативні ефекти з метою забезпечення існування, безпеки і стабільності свого розвитку [117, с.7]. Проблемі корпоративного управління присвячено велику кількість наукових праць зарубіжних і вітчизняних науковців та спеціалістів в цій сфері: Р. Аккофа [2], І. Ансоффа [3], М. Аюкі [64], У. Батлера [16], Р. Брейлі та С. Майерса [Б02], Дж. Блазі та А. Шлейфер [17], М. Хаммера [179], М. Хесселя [К02], C. Бабаларова [6, 7, 8], А. Бандуріна [14, 15], В. Багацького [9, 10], І. Булєєва [19], О. Вінник [24, 25], О. Вокальчук [22], А. Воронкової [27, 28], В. Гриньової [33, 32], С. Довгого [139], В. Євтушевського [45], Д. Задихайло [47], Л. Зінатуліна [49], К. Криничанського [71], С. Кукури [74], В. Мащенко [98], І. Мазура [67], Т.Момот [103, 104, 105, 106], О. Мороз [107], Г. Назарової [111, 112, 113, 114, 115, 116, 118, 119], О. Окунєва [125, 126], В. Пономаренка [134, 135, 136], О. Сахацької [167], М. Чечетова [183, 184, 185], З. Шершньової [191, 192, 193, 194], О. Ястремської [198, 199, 68]. Актуальність даної теми обумовлює зацікавленість до неї молодих науковців, про що свідчить огляд дисертаційних робіт. Так, в період 1999-2008 років проблемі управління акціонерними товариствами присвятили свої дослідження І. Золотарьова, М. Сірош, В. Хижняк, Ю. Кривошапка, Є. Палига, Н. Горлач, Е. Камілова, Є. Коренєв, Ю. Леонова, В. Тіхонравов, Н. Карачина, Л. Селіверстова, В. Македон, І. Малик [50, 165, 180, 70, 128, 30, 55, 62, 86, 172, 57, 161, 89, 92]. В цих роботах багато уваги приділяється питанню корпоративного управління, визначенню його сутності (Є. Палига, Є. Коренєв, Н. Карачина, Л. Селіверстова), принципів та функцій (Ю. Кривошапка), існуючих моделей та адаптації зарубіжного досвіду до умов національної економіки (М. Сірош, В. Македон); впливу процесів приватизаці та корпоратизації на розвиток корпоративного сектору України (І. Золотарьова, Є. Палига, Н. Горлач). Окрім цього практичну значимість мають дослідження організаційно-економічних механізмів розвитку корпорацій, які висвітлені в дисертаціях В. Хижняка [180], І. Золотарьової [50], Ю. Леонова [86]; корпоративної культури та контролю, представлені в роботах В. Македона [89], Н. Карачиної [57] та Є. Коренєва [62]. Однак, як видно з Додатку А, найбільша увага приділяється питанню організаційної структури системи управління акціонерним товариством, дослідженню інтересів та впливів різних груп учасників корпоративного управління (І. Золотарьова, М. Сірош, В. Хижняк, Е. Камілова, Н. Карачина, Л. Селіверстова [50, 165, 180, 55, 57, 161]). Така ситуація пов’язана з тим, що ефективно побудована система управління є головною складовою стабільної й успішної діяльності всього товариства. Окрім цього системам управління корпорацією має притаманні лише їй ознаки та елементи, відмінні від звичайного підприємства. Для порівняльного аналізу інтерес мають дисертаційні роботи: А. Базильського «Розвиток системи управління підприємницьких структур в Україні» [11], Т. Сініциної «Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством - цільовий підхід» [164], М. Крамчанінової «Формування системи управління промисловим підприємством в умовах стратегічного партнерства» [69], в яких визначається сутність та зміст «системи управління» промисловим підприємством, принципи її побудови, функції та фактори впливу на її діяльність.