Мотиваційні важелі в діяльності членів органів управління акціонерного товариства

Мотиваційні важелі в діяльності членів органів управління акціонерного товариства Однією з невід’ємних складових управління будь-яким підприємством є система мотивації, яка являє собою побудник свідомої координованої праці (діяльності) співробітників даного підприємства. Мотивація є базисом управління та загальною функцією для інших трьох функцій управління (планування, організації та контролю), оскільки її реалізація знаходить місце й при їхньому виконанні. Згідно з теорією управління метою мотивація є спонукання членів організації до праці, виконання поставлених завдань для забезпечення ефективної діяльності компанії в процесі досягнення стратегічних цілей. Запорукою ефективної діяльності є висока продуктивність праці. Однак працювати продуктивно протягом робочого дня, представляти результати своє праці у встановлені строки та вважати цілі компанії вищими за інші є доволі складним завданням, для виконання якого повинна існувати значна спонукальна причина. Такою причиною є мотив - психологічне явище, внутрішній побудник, який спонукає до дії, пов’язаної з певною метою. Виходячи з цього мотивація може бути представлена як процес дії мотиву, який виражає спрямованість індивіду, ціннісні орієнтації та визначає його діяльність [132, с.70-71]. Мотив формується на основі потреби, яка виникає у людини відповідно до його характерних особливостей, культурного рівня, соціальної позиції тощо. Потреба породжує в людині відчуття відсутності або нестачі чогось і формує її поведінку, орієнтовану на досягнення мети. Ступінь задоволення, який має місце при досягненні мети, впливає на поведінку індивіду в подібних умовах у майбутньому. Як відмічав класик психології діяльності Леонтьєв О.М. лише у результаті зустрічі потреби з відповідним їй предметом, вона вперше стає здатною спрямовувати й регулювати діяльність. «Зустріч потреби з предметом є актом опредмечування потреби – наповнення її змістом, який черпається з навколишнього середовища. Це й переводить потребу на власно психологічний рівень» [85], тобто в мотив. Слід також зазначити, що потреби стають внутрішніми побудниками і регуляторами лише тоді, коли вони усвідомлюються людиною. У цьому випадку вони здобувають певну форму – форму інтересу (зацікавленості) до тих чи інших видів діяльності, об’єктів або предметів. Інтерес завжди пов’язаний з використанням конкретних можливостей для задоволення потреб. У психологічній літературі поняття «інтерес» ототожнюють з поняттям «мотив» і розглядають як мотиваційний стан, який спонукає до пізнавальної діяльності.